Як ще один варіант, з базовим рівнем сприйняття дофамінового сигналу все гаразд, але перепади стимуляції зумовлюють запаморочливо високі стрибки рівня дофаміну та інтенсивніші сигнали задоволення, пов’язаного з очікуванням, ніж у більшості інших людей. І це, звичайно, заохочує знову отримати дозу.

Є ще один варіант. Якщо ви відчуваєте якесь хвилювання чи збудження належної інтенсивності та тривалості, у центр задоволення надходить дофамін. Коли ви перестаєте відчувати ці емоції, рівень дофаміну повертається до норми. Але якщо мозок певної людини не дотримується правильних пропорцій вмісту дофаміну в центрі задоволення? Як наслідок, після завершення стимуляційного викиду більшої кількості дофаміну рівень дофаміну не тільки повертається до норми, але й навіть опускається трохи нижче нормального рівня. Інакше кажучи, рівень стає нижчим за той, з якого все починалося. Як подолати цю незначну дисфорію, незначну нездатність передбачати задоволення? Відшукати якесь заняття, яке буде таким же захопливим і, за потреби, трохи більш ризикованим, щоб досягнути попереднього дофамінового піку. Після цього базовий рівень дофаміну опуститься ще нижче. Це викличе потребу в подальших стимуляторах, кожен наступний має бути інтенсивнішої дії, щоб зрештою відчути неймовірні відчуття від дії дофаміну, які ви мали вперше.

У цьому полягає сутність низхідного посилення залежності. Колись дуже давно 16-річний Івел Кнівел^[115] піддав газу, сидячи за кермом із новісіньким посвідченням водія в кишені, і відчув якесь збудження. Але наступна спроба схвилювала вже менше.

ЗАЛЕЖНІСТЬ

ЗАЛЕЖНІСТЬ

У різних культурах існує разюча кількість речовин, залежність від яких руйнує людський організм, але, попри такі наслідки, їх продовжують вживати. Фахівці з дослідження залежності вже давно вивчають величезне розмаїття таких речовин, передусім їхній вплив на хімію мозку. Дія алкоголю дуже відрізняється від дії тютюну або кокаїну. До того ж учені намагаються розібратися, як розвивається залежність від таких явищ, як-от азартні ігри або шопінг.

Усе це різноманіття чинників має одну важливу спільну рису — вони спричиняють викид дофаміну на шляху передачі сигналу від передньої покришкової ділянки до прилеглого ядра. Але з різною інтенсивністю. Найпотужнішу дію має кокаїн, який напряму викликає викид дофаміну з відповідних нейронів. Інші речовини, які досягають викиду дофаміну через проміжні етапи, діють не так сильно — наприклад, алкоголь. Але всі вони, хоч і різною мірою, викликають такий ефект. Томографічні дослідження людей із наркотичною залежністю показали: що більше суб’єктивного задоволення отримує певна людина від дії певної речовини, то сильніше активізується цей шлях передачі сигналу. Це пояснює принцип роботи наркотичних речовин — людина перебуває в очікуванні майбутнього задоволення і потім прагне знову пережити ці відчуття.