Якось, під час органного концерту в церкві, насолоджуючись музикою аж до мурашок по тілу, у мене раптом з’явилася думка, що колись давно для середньовічного селянина ця музика була, напевно, найголоснішим звуком неприродного походження, який він коли-небудь чув, і вселяла такий благоговійний жах, який ми навіть не можемо собі уявити. Ось чому було таке відношення до релігії. Тепер же повсякденні шуми нашого світу затьмарюють старий-добрий церковний орган. Мисливцям-збиральникам було за неймовірне щастя натрапити на мед диких бджіл, але він не задовольнив би наш сучасний вибагливий смак. Ми можемо обирати серед сотень ретельно розроблених, яскраво упакованих та майстерно прорекламованих продуктів харчування з доданим цукром, який швидко всмоктується у кров і викликає вибух смакових відчуттів, який не можна порівняти із натуральними продуктами з низьким вмістом цукру. Колись людське життя було сповнене значних позбавлень та труднощів, а також нечастих насолод, які давалися нелегко. А тепер ми маємо доступ до речовин, які викликають спазми задоволення і викид дофаміну в тисячу разів більший, ніж будь-який інший нешкідливий для здоров’я стимулятор.

Пітер Стерлінг, відомий дослідник алостатичної рівноваги, написав блискучу статтю про те, наскільки обмеженими та штучно сильними стали джерела нашого задоволення. На його думку, наші шляхи передачі сигналів про очікування задоволення стимулюються багатьма різними чинниками. Через це шлях передачі сигналу має швидко призвичаюватися, втрачати чутливість до одного джерела стимуляції і бути готовим реагувати вже на наступне. Але неприродно сильний вибух дії синтетичної речовини, відчуттів та задоволення, які вона провокує, зумовлюють неприродно сильний ступінь звикання. Це має два наслідки. По-перше, дуже скоро ми перестаємо помічати тихе шарудіння осіннього листя, ласкавий погляд приємної нам людини, обіцянку винагороди за складне завдання. Іншим наслідком є те, що за якийсь час ми навіть звикаємо до цих штучних інтенсивних та скороминущих стимуляторів. Якби ми були просто машинами місцевої гомеостатичної регуляції, зі збільшенням споживання таких стимуляторів наш потяг до них зменшувався би. Але наша трагедія полягає в тому, що наше бажання лише посилюється. І кожне наступне задоволення цього бажання вже не приносить такого задоволення, як попереднє.

17. ПОГЛЯД ЗНИЗУ

17. ПОГЛЯД ЗНИЗУ

Наприкінці першого розділу я висловив таку думку: розповідаючи, як стрес може погіршити ваше здоров’я, я маю на увазі, як стрес може підвищити ваші шанси на появу хвороб, що погіршать ваше здоров’я. Фактично це був перший крок до примирення двох таборів, які дотримуються протилежних думок про виникнення хвороб. До першого належить більша частина медичної спільноти, яка пояснює хвороби наявністю бактерій, вірусів, генетичних мутацій і т. д. До другого — прихильники взаємозв’язку між розумом і тілом, які вважають, що всі хвороби стаються від психологічного стресу, нестачі контролю і таке інше. Ця книжка має на меті, зокрема, встановити зв’язок між цими двома точками зору. Я намагаюся пояснити, що психологічні чинники можуть зумовлювати певні біологічні процеси і як вони це роблять. І я подаю це у формі критики крайнощів, у які впадають обидва табори. З одного боку, я чітко даю зрозуміти, що людина просто не може зводитися до послідовностей ДНК, а з іншого, намагаюся викрити згубний ідіотизм заперечення людської фізіології та хвороб. Ідеальним підходом є мудрий вислів Герберта Вайнера, з яким ми познайомилися у Розділі 8, суть якого полягає в тому, що ніяку хворобу не можна розглядати окремо від особистості людини, яка на неї хворіє.