Але наркотичні речовини не тільки викликають залежність, але й, як правило, мають властивість викликати звикання. Інакше кажучи, потрібно збільшувати обсяг певної речовини, щоб відчути таке саме задоволення від очікування ефекту, як і раніше. Це частково пояснюється інтенсивністю викиду дофаміну, викликаного тими чи іншими чинниками. Існують різні джерела задоволення: підвищення на роботі, красивий захід сонця, чудовий секс, удача припаркуватися там, де на лічильнику ще залишилося трохи часу. Усе це призведе до викиду дофаміну в більшості людей. І у щурів також — їжа для зголоднілого та секс для хтивого щура підіймає рівень дофаміну на шляху передачі сигналу на 50–100 %. А от якщо дати щуру трохи кокаїну, інтенсивність викиду дофаміну в його організмі збільшиться в ТИСЯЧУ разів.

Які ж нейрохімічні наслідки цього дофамінового цунамі? Схожий варіант ми розглядали в Розділі 14. Якщо хтось завжди на вас кричить, ви перестаєте слухати. Якщо синапс захлисне значно більший обсяг нейромедіатора, ніж зазвичай, рецептор, що реагує на цей нейромедіатор, має врівноважити цю ситуацію, зменшивши свою чутливість. Нікому поки що невідомий механізм, який традиційно називають «протилежним процесом», що протидіє дофаміновому вибуху. Можливо, зменшується кількість дофамінових рецепторів, можливо, зменшується кількість речовин, до яких прив’язуються ці рецептори. Але незважаючи на сам механізм, для того щоб справити такий самий ефект на нейрон наступного разу, потрібен буде викид дофаміну ще більшої інтенсивності. Це цикл залежності від посиленого вживання наркотиків.

Тоді відбувається переналаштування в процесі залежності. Спочатку залежність визначається «бажанням» наркотику, очікуванням його дії, високим рівнем дофаміну, який виробляється під дією наркотиків (ще й паралельний викид опіатів підсилює це відчуття «бажання»). Існує мотивація отримати винагороду у вигляді наркотику. З часом наступає етап «потреби» в наркотику, пов’язаний з тим, наскільки низько опускається рівень дофаміну, коли минає дія наркотиків. Залізна хватка залежності проявляється не тоді, коли вам добре від наркотиків, а тоді, коли вам погано без них. Тут існує мотивація уникнути покарання у вигляді неотримання наркотику. Джордж Куб з американського медичного науково-дослідного центру Scripps Research Institute показав, що коли щурів позбавляють наркотику, до якого в них уже виникла залежність, то в їхньому мозку відбувається десятикратне підвищення рівня КРГ, зокрема в центрах, які відповідають за виникнення страху та тривоги, як-от мигдалеподібне тіло. Не дивно, що виникають такі жахливі відчуття. Томографія мозку наркозалежних людей на цьому етапі показала, що перегляд фільму, у якому герої нібито вживають наркотики, сильніше активують дофамінні шляхи передачі сигналу в мозку, ніж перегляд порнофільмів.