– Бачу, ви нарешті все зрозуміли, – головлікар кивнув із задоволеним виглядом. – Долю хворого Горбача Миколи Лукича ніщо вже не змінить, ніякі ваші дурнуваті демарші. Отож повертайтеся до себе у третє відділення й виконайте нарешті все, чого від вас вимагають. І можете сходити на екскурсію у перше гостре відділення, подивіться на тамтешнього параноїка у кіпі з фольги й подумайте, чи воно вам треба?

– Ростиславе Леонідовичу…

– Вам і досі щось незрозуміло? – погляд головлікаря став іронічним.

– Я хотів спитати, а якщо все ж таки…

Пауза.

– Що саме, Назаре Амосовичу?

– Якщо все ж таки я відмовлюся ставити пацієнту Горбачу цей діагноз? Відмовлюся навіть попри ваше попередження.

– Від цього вашого самогубчого кроку нічого не зміниться.

– Як це?

– Назаре Амосовичу, ну прокиньтесь же, нарешті! У вас що, фольгова шапочка всередині черепушки схована, чи що?

– Ні-і-і…

– Отож-бо! Але тоді давайте-бо подумаємо разом. Припустімо, ми не поставимо хворому Горбачу спірний, з вашої точки зору, діагноз «млява шизофренія». Це означатиме, що суд має визнати його повністю відповідальним за злочинний намір зруйнувати Мовзолей Леніна. А це непотрібний нікому розголос, бо друге поспіль зазіхання на Мавзолей… спочатку у вересні минулого року, тепер у квітні нинішнього… Цього не можна допустити, ніяк не можна! Бо чим пояснити раптове зростання агресивності радянських людей, спрямованої на святиню нашого народу?

Отже, діагноз «млява шизофренія» Горбачу буде поставлено. Буде – і крапка! Якщо це станеться не в нашій лікарні, то не забувайте про існування Інституту Сербського в Москві: діагноз буде поставлено тамтешніми лікарями. Після того відбудеться суд, однак він матиме зовсім інший характер. Бо якщо теракт в Мавзолеї Леніна готував шизофренік – тут всім усе зрозуміло.

Головний лікар широко всміхнувся й розвів руками. Але на цьому його промова не завершилася:

– Втім, усе зрозуміло не тільки з Горбачем. Або з прокуратури, або навіть з Комітету держбезпеки нам вкажуть на недбале виконання наших прямих службових обов’язків. Отож з цією справою потрібно буде розбиратися, причому розбиратися дуже відповідально. А тоді з’ясується, по-перше…

Ростислав Леонідович почав загинати пальці на правій руці:

– По-перше, що діагноз «млява шизофренія» хворому не побажав ставити лікар Дунець Назар Амосович. По-друге, зазначений лікар завжди вирізнявся конфліктним характером – за що, власне, його змусили свого часу перекваліфікуватися з терапевтів у психіатри. По-третє, лікар Дунець потерпає від радіофобії. Й нарешті, по-четверте, він так само занурився в біблійний фанатизм, як і хворий «бомбіст» Горбач – бо й досі надає якесь значення акту власного хрещення, що мав місце в його далекому дитинстві.