На цьому тлі рішення щодо підміни оригінальної книжечки на іншу виглядало цілком природним. Багато місяців поспіль Вілька відкладав гроші з убогої зарплатні музейного екскурсовода, щоб придбати у букіністичній книгарні «Кобзар» 1925 року[177] видання. Підміну здійснив сьогодні. Чи помітять підміну в майбутньому, чи кинуться шукати оригінальну книжечку, прострелену кулею? Вілька того не знав і лише припускав, що ніхто на пошуки не кинеться. Справді, якщо досі ніхто не переймався тим, щоб описати музейний експонат як слід, – кому він потрібен?

Натомість Вільку всі виявлені ним незрозумілості хвилювали неймовірно! Яка куля пробила «Кобзар» – пістолетна чи рушнична? Чи були брунатні плями на задній сторінці обкладинки слідами крові вбитого власника книжечки? «Бондарукъ К. Є.» – хто він: той самий легендарний «отаман Лихо» чи справді боєць продзагону? Екскурсовод відчував, що не знатиме спокою, доки не знайде відповідей на всі ці запитання. І він їх знайде неодмінно! Рано чи пізно – але знайде!

Київ, 29 серпня 2018 року – 17 січня 2019 року