Головлікар потрусив у повітрі майже повністю стиснутим правим кулаком, потім загнув останній – великий палець і резюмував:

– Й нарешті, по-п’яте: будь-який досвідчений психіатр підтвердить вам, що захворювання нашого профілю мають таку погану властивість, як прилипливість. Тобто, маючи певні психічні девіації – а їх мають практично всі люди, – іноді лікар може почати копіювати поведінку свого пацієнта. Свідомо чи несвідомо. Отож зважаючи на всі ці обставини, дуже легко буде довести, що лікар Дунець заразився «млявою шизофренією» від хворого Горбача. Ви цього домагаєтесь, Назаре Амосовичу?

Не підводячи похнюпленої голови, відвідувач підвівся й мовчки попрямував до виходу з кабінету, човгаючи ногами по підлозі.

– Добре, що ви все зрозуміли, Назаре Амосовичу, – мовив йому в спину головлікар. – Вертайтесь до свого відділення й виконуйте службові обов’язки належним чином. І зробіть таку люб’язність: там у приймальні очікують Сєров, Бистрих і Шолуха – то скажіть їм, нехай заходять. Бо у нас тут справді важливе питання потрібно вирішити. Зробите, еге ж?

Лук’янівська в’язниця, Київ, 25 квітня 1974 року

Лук’янівська в’язниця, Київ, 25 квітня 1974 року

Шлях тюремним коридором до камери видавався сьогодні особливо довгим. П’ять років ув’язнення у таборі суворого режиму з конфіскацією особистого майна за статтями 122 (частина 1 і частина 2), а також за статтею 211 Кримінального кодексу… Добре хоча б те, що у СРСР практикується «поглинання» найбільш суворою статтею решти, інакше сьогодні в Київському облсуді йому б оголосили не про п’ять, а про всі сім років.

Хоча…

Яка, у принципі, різниця?! Доля засуджених за «гомосексуальними» статтями у переважній більшості складається дуже… дуже погано, щоб не сказати різкіше. Оскільки у преамбулі обвинувального вироку фігурували статті за «спекуляцію» та за «український буржуазний націоналізм», але в постанові, насамкінець, лишилися виключно мужолозтво, окрема із застосуванням насильства та розповсюдження порнографії, це могло означати одне: влада вирішила знищити кінорежисера Параджанова гарантовано і найбруднішими методами з усіх доступних.

Поза сумнівом, суд цікавився виключно Параджановим, бо тільки він дістав реальний строк, інші ж підсудні відбулися трирічним умовним покаранням. Отже, попереду у Сергія Йосиповича буде ще багато, дуже багато тюремних коридорів, значно довших за той лабіринт, який він знов і знов долав у Лук’янівській в’язниці. Так, коридори ці настільки довгі, що топтати їх доведеться не менше п’ятирічки…

Звісно, якщо засуджений режисер не наразиться на додаткову «посадку»! Бо від нібито найсправедливішої у світі «влади робітників і селян» можна очікувати будь-якої підлості, будь-яких провокацій! І ув’язнення на новий термін також.