На ватяних ногах Ігнащенко повернувся туди, в гущину урочистого мітингу. До речі, як виявилося, він пропустив найважливіший момент – той самий, коли гігантське полотнище поповзло донизу, відкривши грандіозну скульптурну композицію роботи Лисенка, Сухенка й Вітрика. Ту саму, що віднині символізуватиме трагедію Бабиного Яру в тому світлі, в якому її хочуть бачити Партія та Уряд.

Та головне, що зрозумів Анатолій Федорович, – це те, що писати скарги в Москву на свавільні дії товариша Щербицького немає жодного сенсу. Бо якщо надумає поскаржитися – з ним може статися те саме, що і з заслуженим будівельником товаришем Бугримом. Адже їхня сьогоднішня зустріч не була випадковою, так? Звісно ж, що так!

Отож ніякої скарги до Москви не буде.

Планетарій, Київ, 11 вересня 1976 року

Планетарій, Київ, 11 вересня 1976 року

– Ярику!

– Чого тобі?

– Ярику, а чи знаєш ти, що Васі вже цілий місяць, як ніде нема?

– Я лише бачу, що він злісно не відвідує засідання нашого Клубу любителів фантастики. А Вася, між іншим, один з батьків-засновників КЛФ «Обрій»! Отож цінуйте, що на відміну від нього, хоч би я вас не кидаю.

– А тебе не дивує настільки раптове його зникнення? Не сповістити нікого – це, знаєш, на Васю зовсім не схоже.

– Ну-у-у, мало чого… Він же на останньому курсі університету навчається, а там, знаєш…

– Що я мушу знати?

– Раптом у нього переддипломна практика? Направили кудись, там роботи навалили, що й голови не підняти.

– Але ж наш Клуб збирається по суботах! А субота – це вихідний.

– Послухай-но, що ти мені мізки компостуєш? Знайдеться наш Вася. Не маленький вже, здається.

– Та річ у тім, що я сам спробував його відшукати.

– Тобто?

– Тобто з’їздив на фізичний факультет університету, пішов у деканат, запитую: мовляв, скажіть, в якій групі у вас числиться студент п’ятого курсу Василь «Батькович» Ярмошко – бо для мене він просто Вася, а як там його по батькові, я ніколи не цікавився. То методистка, яка в деканаті сиділа, на мене та-а-аку чорну пащеку роззявила, що я летів звідти, як на крилах!

– Це все, що ти можеш сказати?

– Ні, не все. Йду я собі й гадаю, що все це означає? Як раптом наздоганяє мене якась дівчина і каже, що Василя Ярмошка, мовляв, відрахували з університету. І не просто відрахували, а за політичними мотивами! Прикинь?