Вирячивши очі й завмерши на своєму стільці в напруженій позі, Сургай зобразив, як Варька-Сонька проводила зміни після «зустрічі із Сусхристом». Це виглядало вкрай кумедно і дотепно. І в цей момент на столі перед оповідачем дзеленькнув телефон. Він миттєво зняв слухавку:

– Сургай на дроті. Так, у мене… Що?..

Тоді простягнув слухавку відвідувачеві:

– Це тебе.

– Слухаю? – мовив Сивак у мікрофон.

– Спартаку Андрійовичу, вам щойно мама телефонувала, у неї для вас важлива інформація, – пролунав у навушнику голос Льольки Остряниці.

– Що там за інфа така?

– Це не телефонна розмова.

– Льолю, ти хоча б думаєш, про що кажеш?!

– Ой, а чого… – вона замислилася на пару хвилин, а тоді виправилася: – Ну-у-у, я хотіла сказати, тобто, що не хочу по внутрішньому міністерському телефону вам казати. Просто мамі передзвоніть, ото і все. Ви зараз підніметесь, так?

Спартак подумав, що не годиться розмовляти з мамою з кабінету такої поважної людини, як Сургай, і підтвердив коротко:

– Зараз буду.

І далі до господаря кабінету:

– Що ж, Миколо Сафоновичу, мені на робоче місце треба вертатися. А щодо наших справ… Дякую, я все зрозумів.

– Вибач, що так сталося, Спартаку Андрійовичу. Якби я тільки знав!..

– Нічого, Миколо Сафоновичу, так вже й буде. Тепер подумаю, що ж його робити далі.

– Раніше я ніяк не міг второпати, навіщо Тулумбасов тебе на роботу в Мінвуглепром затягнув?! А тепер розумію: бо хороший ти хлопець! І тямущий. Е-е-ех-х-х, таких би нам побільше та й на інші посади!..

Однак Спартак був вже на порозі кабінету. Кивнувши Сургаю на прощання, він попрямував до сходинок. Адже у підвал пасажирський ліфт не спускався – лише на перший поверх. А йому треба було на третій.

…Все сталося через ідею щодо нової газети. Річ у тім, що після відставки з посади міністра Тулумбасов був призначений заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони України. Пару тижнів тому Борис Борисович запросив свого колишнього прес-секретаря «поговорити в неформальній обстановці». Під час розмови поцікавився його планами на майбутнє. Тоді Спартак і сказав, що у медіа-сфері вугільної галузі склалася парадоксальна ситуація: по різних холдингах і шахтах виходить чотири десятки багатотиражок, плюс дві потужні газети в Луганську – щомісячна «Збійка» та щотижнева «Рупор Донбасу»… і при цьому в Києві галузева газета не видається! А не завадило б таку мати!.. Причому в новій ситуації об’єднаного Мінпаливенерго це може бути централізований тижневик, присвячений паливно-енергетичному комплексу в цілому – ще й тепловій та атомній енергетиці, а також нафтогазовому комплексу.