– Ти й без того у мене гарнюня.

– Ну, Спа-а-арику-у-у!.. У мене ж сесія на носі, то мій носик має вигляда-а-ати-и-и… – заскиглила дівчина. Але кинувши погляд убік балконних дверей, раптом нестримно розреготалася і впала на ліжко.

– Що там таке?

– Ха-ха-ха-а-а!.. Сам подивись!.. О-о-ой!.. Ха-ха-ха-а-а!..

Спартак підійшов до балконних дверей і побачив, що витіювата огорожа балкона та його бильця «увішані»… драними обвітреними презервативами! Очевидно, використані «штучки» періодично викидалися постояльцями просто у вікно з вищого – третього – поверху, однак, не долетівши до землі, ці дуже інтимні предмети потрапляли на їхній балкон і повисали на огорожі.

– Ж-ж-жлоби… – зітхнув Спартак. Терезка ж раптом прошепотіла:

– А давай просто зараз!.. Нашвидку!..

– Ти ж знаєш, що нашвидку я не люблю, – відмахнувся журналіст.

– Я теж люблю довго. Але ж ми поспішаємо, хіба ні?..

– Поспішаємо.

– Ну, то давай швиденько!.. А довго будемо кохатися потім, вночі.

Спартак лише плечима знизав…

…Через раптове бажання Терезки власне на фестиваль вони потрапили не о 10:00, як розраховував журналіст, а о 10:30. Насамперед, побігли до каньйону, де в повітрі вже пливли неспішно величезні різнокольорові монгольф’єри. Періодично то над однією гондолою, то над іншою спалахував вогник, тоді відповідна куля трохи набирала висоту.

– От дідько! Якби ще хвилин на десять спізнилися, було б кепсько, – мовив Спартак, клацаючи фотоапаратом із різних ракурсів. – Зіновій Володимирович мені б такого проколу не вибачив…

– Нічого, мій любий, ми все встигли зробити! – Терезка радісно чмокнула його в щічку, а потім трохи попозувала на тлі ґрона повітряних куль. Та Спартак раптом тицьнув рукою зовсім в інший бік і мовив:

– А ондо бачиш бронзову циганську кибитку?! Це і є та сама робота Анатолія Федоровича, що планувалася для Бабиного Яру, але через певні бюрократичні обставини була встановлена тут. А на оглоблі перед нею висить зображення Святого Рома: під час війни один циган затулив собою священників, яких німці готувалися розстріляти, й за це його вже в наші дні канонізувала католицька церква…

Однак дівчина побачила дещо інше: на перекинутому через каньйон мосту «Стрімка лань» після прольоту монгольф’єрів відновив роботу атракціон «Тарзанка».

– Спарику, я хочу стрибнути звідси! – негайно завередувала вона.

– Але ж там черга, а мені працювати треба…

– Це ти сюди працювати приїхав! А від навчального року в універі стомилася я, отож хочу розважатися!