— Що?

— Бачу дим над Паїтіті, — напружено повторив Віктор Шако.

На північному сході, прямо по курсу «Мі-17», в небо здіймались клубки густого смолянистого диму.

— Що за?..

Джейсон, двоє стрільців і четверо хлопців Амаро Кіспе тулились купи на ділянці вільного простору шириною не більше двох метрів, що лишилась після того, як вертоліт завантажили продуктами. Сивочолий скочив на ноги і протиснувся в кабіну. Гордон Лі Купер (другий пілот) і штурман Джим Ломбарді з тривогою косували на боса, відзначаючи, як губи чоловіка розплющуються в малопомітний ліловий шрам між носом і підборіддям.

— Хтось розпалив чимале вогнище на терасі, — ще раз сказав Віктор. Твердиню наразі не було видно, але він не сумнівався — курилось звідтіля, де вона розташовувалася. — Хтось… не знаю…

Дебелий стовп чорного диму наводив на думку про сигнал SOS, розпачливий заклик допомогти, запущений купкою вцілілих після корабельної катастрофи з безлюдного острова. Здавалося, він так і горлає: «Знайдіть! Знайдіть нас!»

— He’s god damn motherfucking stupid piece of shit[166], — прогарчав Джейсон, після чого зловісно додав: — And he’s already dead, whoever he is[167].

Вертоліт наближався. Проступив масив Паїтіті, поки що невиразний, нагадуючи обліплену зеленню гору. Невдовзі стало видно центральну піраміду.

— Босе, — покликав Віктор.

Джейсон стояв у нього за спиною вчепившись збілілими пальцями за спинку пілотського крісла, але нічого не відповів. Пілот правив далі:

— Я от що думаю: може, це не через недогляд, може… у них там щось сталося.

Гордон Лі і Джим закивали головами. Гнів миттю щез з очей Джейсона, змінившись настороженістю. В критичні моменти казанок у чоловіка працював як годиться.

— Опускайся. Спускайся, швидше! — загарячився він. — Пірнай у сельву!

Задерши ніс гелікоптера, Віктор погасив горизонтальну швидкість і став знижуватись, сторожко слідкуючи за тим, щоб не загнати ротор в режим кільцевих вихорів[168] і не втратити керування. Нерівна непроглядна поверхня джунглів швидко насувалась. Він спинив «Мі-17» тільки тоді, коли лопаті почали збивати листя й гілки з найвищих дерев.

— Що далі, Джейсоне?

Х’юз-Коулман зазирнув до вантажного відсіку.

— Приготувати зброю! Здається, у нас гості. — Повернувся назад до пілота: — Підберись якомога ближче до Твердині, а тоді на повній швидкості прошмигни з північного боку, щоб я оглянув усю терасу.

— Ми зараз заважкі для трюків вищого пілотажу.

В череві гелікоптера було понад три тонни продовольства.