— Якщо мене знудить, — тихо сказав Меломан, — не думайте, що я з'їв щось несвіже.

Фігури на майданчику продовжували свій танець, що підстрибує. Поруч із кулею-прожектором, що має майже метровий діаметр, лежала якась безформна, нерухома маса. Здавалося, що рухи обох істот відбуваються саме навколо неї. Періодично з-під темних плащів виринала довга, несподівано товста рука, торкалася безформної купи, відсмикувалась.

— Чинять? - припустив Меломан.

— Хіба так чинять… — з сумнівом сказав я.

Занадто голосно сказав. Фігури завмерли, не закінчивши розпочатих рухів. І повільно розвернулися на наш бік. Навряд чи вони нас бачили — ми були в темряві, вони — на світлі. Але чули безперечно: коли Меломан, дістаючи меч, зачепив їм за мій клинок, парочка синхронно підскочила у повітря.

— Ходімо знайомитись, — сказав я. І ступив на майданчик.

3. ЕКСКУРСОВОД

3. ЕКСКУРСОВОД

На майданчик виходило два чи три коридори, але ми встали так вдало, що закривали «стрибунцям» усі шляхи до відступу. Вони це зрозуміли і не намагалися тікати, навіть відступили до краю майданчика. Світло прожектора торкнулося їхніх облич, під каптуром блиснули очі. Вони мали по два очі, як і в нас.

— Привіт, — миролюбно сказав Меломан. — Ви ті, хто нас викрав. Правильно? А ми скучили на Островах, прийшли до вас у гості.

— Поверніть нас додому, — раптом вигукнув Малек. - Чуєте?