– А почим ти знаєш? хиба ти Біг? відозвавсь циган.

– Я не біг, а йшов, та знаю, що упадеш.

Не поняв віри циган мужикові. Сидить собі на гильці, та й цюка. Ще непокривсь чоловік той горою, а циган вже доцюкавсь, що гилька луснула и бебевхнув с нею циган на землю. Зараз схопивсь циган и побіг догоняли мужика.

– Батечку, голубчику, наздогнавши блага циган мужика; коли ти взнав, що я упаду, то ти знаєш, чи скоро я и умру: скажи, мій голубе, скільки мені на світі жити ще зосталось?

Щоб швидче циган відчепився, «як тричі кашлянеш, то й умреш», відсказав чоловік, що попадя.

– Е, побіжу-ж я, та хоч скажу жінці, що скоро вмру, заголосив чиган.

Подавсь циган до жінки, та дорогою задихався, та й закашлявся. Тілько що кашлянув в-у-трете, так и розтягсь на шляху и лежить ні живий – ні мертвій. їхав на ту пору тим шляхом пан. Зупинив кучір коній почав штовхати цигана, щоб устав из шляху. Не ворухне циган. Підіходить до его сам пан, торка его ногою, и пита:

– Чом ти, цигане, не підводисся?

– Мені чоловік казав, що я вже вмер.

Розсердивсь пан и звелів кучерові стёбонути цигана батурою. От кучір як стёбоне – мовчить циган, він у друге, у трете… Не змігся циган влежати, та як схопится, – давай панові дякувати:

– Спасибі тобі, паночку, що ти воскресив мене? Мені чоловік сказав, що як тричі кашляну, то и вмру; я кашлянув в тричі, та й думав що вже вмре. Теперички побіжу, похвалюсь жінці, що живій зоставсь.

Записана Залюбовским.

Овсянников А.Н. Географические очерки и картины

Овсянников А.Н. Географические очерки и картины

Овсянников А.Н. Географические очерки и картины. СПб.: Типографие А.М. Котомина, 1880. Т. II.

С. 48–57. «а) Этнографический состав Черниговской губернии[169]