Єдного часу Мазур запросив до себе в гости Руського мужика, поставив на стіл істи й пити доволі, попросив: «іште, будте ласкаві», та й більше не просить. Мужик взяв два рази в писок и чикає, доки ще не буде просити. Мазур дивиться, що він не ість більше, казав жінці попратати з стола. Мужик покрутив головою, не каже нічого, а просить Мазура до себе в гості, думає собі: «буду я и его так просити». Мазур приіхав до него єдною кобилою, мужик кладе ему істи й пити, Мазур не чикає, доки буде просити его мужик, але ість и пьє, скілько хоче. Мужик дивиться, що він так здорово ість, відвязав ему кобилу, прийшов и каже: «ваша кобила утікла». А Мазур зобрав все зо стола, та й каже: «вона не даєтся без хліба злапати». И пішов собі. Мужик подумав соби: «треба було и мені так в него істи, не чикати, доки буде просити; на другий раз вже буду знати, як робити».

67. – Кацап та мужик.

Росхвалився Кацап перед мужиком своіми церквами, та й каже:

– Е. брат, яка у нас церков большая! А дзвін такий, що й хата поміститься; а як зазвонят, то за пьядесят верст чутно!

– Е, озвався мужик: а у нас так така церква, що батюшка верхи обьіздить на сірі кобилі!

– От, ка-зна-що – перебив Кацап, та який же у вас дяк, що его чуть на всю церкву?

– Е, там такий голосина, що на кожних дверях стоіть по два чоловіки, та викидають голос лопатами, а тоб зовсім люде поглухли.

Сообщил Залюбовскій.

68. – Кацап та мужик.

Один раз їхав собі чоловік з ярмарку. Попродав де-що, іде собі тихо и лічить гроші. Коли из лісу вискочив Кацап з сокирою, набіг на того мужика, стяг з воза и повалив на землю, насів на его, а далі хрестится и каже: «Господи помоги девяносто девятого!» А той чоловік тім часом вивернувся, ухопив сокиру, та и каже: «Господи поможи первого и последнего», – и убив Кацапа.

69. – Про Татарів и мужиків.

Колись-то в давнину розруйнували Татаре якесь село. Розбрівся люд усюди. Йшло три чоловіки з того села шляхом, аж зирк – напереді знялась курява; коли це згодом витикається три верхових, либонь Татаре. Злякались мужики и давай ховатись: один став під містком за стовп, другий зліз на дуба, а третій заліг у траві, бо нікуди було більш діватись. То йшов великий шлях и біля містка був колодізь. Дійшли Татаре до містка, та й стали воду пити з колодязя. От той, що під містком сховався, чи не втерпів, чи забувся, та й каже: – Здоров, пий!

А Татарин зараз его и вхопив. А Панько собі з дуба, як з дуру: