– Навіщо ти, дурний, обізвався!

Татаре кинулись до дуба, та ніяк зняти Панька з дуба, бо високо; давай вони пужати на его арканом, та ніяк не захоплять. А той, що заліг у траві, підвівсь, та й дивится, як вони заарканюють Панька, та й командує:

– Правіш! Лівіш!…

Вони й его взяли.

Записал Залюбовскій.

70. – Мужик и Циган.

Господар приймив Циганьского хлопця до услуги, але же той хлопець ледащій був, скаржется він батькови, циган каже:

– Прошу вас, як до ідженя, то таки моєю рукою бийте, а до роботи не наганяйте.

Ну, через кільки день Циганчук нехтів робити и втік. Приходить его батько, застав що обідали, чоловік кивнув на жінку, щоби дали Циганові ложку, жінка дала и на стіл поставила лемішку, перед чоловіком насипала шкварків, а перед Циганом тілько трохи, циган подивився и каже:

– Знаєте, пане господару, що як би мені мій син тут був, то я би ему скрутив голову о так.

И при тім слові миску з лемішкою обернув и перед себе шкварками поставив.

71. – Циган та чоловік.

(Курская г.)

Йшов чоловік шляхом, а над шляхом росла якась деревина. Дивится чоловік – сидить циган на тому дереві на гільці, и руба іі, і вже підрубав зовсім, от-от гиляка уломится. Чоловік и каже:

– Цигане, цигане, упадеш.