Нарешті крем’язень на вершині! Він полегшено зітхнув кілька разів, поклявшись ніколи в житті не робити такого більше. Але це йому все одно не вдасться. Він певен. Урсу швидко відв’язав мотузку від ноги й перекинув її через великий міцний виступ на вершині муру. Тепер спуститися — забавки. Він ліг на живіт і потягнувся до краю стіни. Погляд пробіг по внутрішньому дворі, мов дві краплі води схожому на той, звідки він піднявся, з таким самим каменем посередині, з такими самими мурами. Крем’язень насилу стримався, щоб не вигукнути здивовано.

Біля каменя побачив дівчину в білому… Вона йшла, понуривши голову. Якийсь високий, опасистий і дужий чоловік тягнув її за руку. Дівчина не опиралася. Ішла за ним до потайних дверей. Але в ту мить, коли вона збиралася переступити поріг, Урсу підвів голову, а дівчина озирнулася. Усе відбулося за частку секунди, їхні погляди зустрілися.

Урсу блискавично пригнувся. І саме вчасно, а то б його знайшов допитливий погляд чоловіка із шрамом. А коли хлопець удруге крадькома виглянув у двір, то побачив, як дужий чоловік зачиняє потайні двері. Крем’язень посунувся назад, перехилився через виступ муру, схопився руками за мотузку і швидко почав спускатися. Тікові здалося, що Урсу падає…

4

4

Черешняки закінчували обстежувати останню кімнату і ладні були знову вибухнути прокляттями, коли їх зупинив справжній вихор: прибігли Урсу й Тік з приголомшливою новиною. Спершу всі сприйняли це за жарт, за чергову витівку пустуна. Бо їм не вкладалося в голову, як можна вибратися на гладеньку, мов скло, стіну. Всіх так ошелешив божевільний вчинок Урсу, а ще більше те, що хлопець побачив за стіною, що вони ніяк не могли отямитися.

— Знаєш, Урсу, на що ти заслуговуєш? — нарешті спромоглася вивільнити свій гнів Лучія.

— Оскільки все закінчилося щасливо, — швидко втрутився Віктор, — він заслуговує… навіть не знаю, на що він заслуговує. Але на твоєму місці, Лучіє, я попросив би всіх заплющити очі…

— Я вже заплющив, — повідомив Дан. — І навіть закрив вуха!

Данів жарт продзвенів дивовижним дзвіночком: розпогодилося. Лучія зашарілася, а Урсу так завзято почав чистити брудний одяг, що кілька хвилин ніхто не бачив його розпашілого обличчя.

Усіх до єдиного черешняків охопило нестримне бажання: негайно діяти! Навіть Віктор, хоч йому страх як кортіло розв’язати спершу загадку другого замку, відкинув убік усі припущення й гіпотези:

— Ми повинні знайти вхід! Він десь тут, і ми мусимо його негайно знайти! В руках у нас надзвичайний козир. Ви розумієте, що це означає?