Але про це трохи згодом.

ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ ШОСТА.

ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ ШОСТА.

ПРО ЦІЛИННІ ЗЕМЛІ, САМОДУРСТВО ТА РОГИ Й КОПИТА

Зміцнивши свою владу, Микита Сергійович Хрущов пустився берега. Період його десятирічного правління був вельми яскравим. З іменем Хрущова пов’язують термін «відлига», яким характеризується процес відносної лібералізації внутрішньої і зовнішньої політики в СРСР. Проте це свята брехня. Таких гонінь на інтелігенцію та кампаній боротьби з інакомислячими, як за часів Хрущова не було ніколи, починаючи з 1953 року.

Так, тоді вже не розстрілювали тисячами – як було за Сталіна. Але після ХХ-го з’їзду КПРС, на якому товариш Хрущов шокував усіх викриттям культу особистості Сталіна та масових репресій, це було б трохи… недоречно. Зате, коли треба… Давайте, порахуємо: криваве придушення революції в Угорщині; розстріл бунту робітників у Новочеркаську; переслідування «шістдесят-ників»; знамените відвідування виставки художників-авангардистів; цькування нобелівського лауреата Пастернака – це лише верхівка айсберга.

Після того, як на ХХ-му з’їзді Хрущов розповів про злочини Сталіна, у 1957 році він санкціонував убивство одного з лідерів ОУН Льва Ребета, а у 1959 році – Степана Бандери. Про яку «відлигу» можна говорити, якщо товариш Хрущов плював навіть на елементарні принципи, що на них з часів Давнього Риму тримається юриспруденція. Коли було заарештовано групу «валютників» на чолі з Яном Рокотовим, Микита Сергійович виявив невдоволення, що фігурантам справи суд призначив по 8 років таборів – максимальне покарання за такий злочин. На його вимогу справу було переглянуто й судді знайшли можливість дати злочинцям по 15 років. Але Хрущов вимагав розстрілу. Тому «заднім числом» було прийнято зміни до Карного кодексу і трьох підсудних було засуджено до страти.

Закон зворотної сили не має. Не можна людину судити за діяння, яке вона здійснила до прийняття закону, але товаришу Хрущову закон був – що те дишло. Це не дрібниця, як може видатися на перший погляд. Це називається страшним терміном «правовий нігілізм».

 Навіть Сталін не дозволяв собі так крутити законами. Цим випадком був шокований світ і навіть радянські прокурори.  Якщо вже говорити про «відлигу», то її треба пов’язувати з іменами Берії та раннього Маленкова. А її закінчення – із Хрущовим, а саме – з 19 грудня 1956 року, коли Президія ЦК КПРС затвердила лист «Про посилення політичної роботи партійних організацій в масах і припинення вилазок антирадянських, ворожих елементів». Так що ні – не був Микита Сергійович лібералом. Був він таким само сатрапом і держимордою, як і решта «сталінців». Чому він пішов на «розвінчання культу Сталіна»? Лежав би собі його труп поряд з Леніним і лежав. Він їсти не просив. Хтось вірить в те, що заляпаному по самісіньку лисину кров’ю Хрущову лібералізації закортіло? «Відлиги» кривавий кат зажадав? Переконаний: причина тут в особистій ненависті Микити Сергійовича до Сталіна. Диктатор нікого так не принижував, як Хрущова.