Основна вантажівка тих часів – ГАЗ-51 брала «на борт» 2,5 тонни вантажу. І ще: зерна зібрали багато не через велику врожайність – у засушливому степу вона була поганенька, а завдяки гігантським площам. А далі сталася трагедія. Ніхто не подумав ще про одне. Степ без лісосмуг непридатний для розорювання – восени та взимку тут віють сильні вітри. Звісно, вони зораний ґрунт здули. Люди старшого віку пам’ятають, як наприкінці 50-х та на початку 60-х зі Сходу вітер ніс червоно-чорні хмари пилу; вони сягали навіть Білорусі. Є такий афоризм: мудрий вчиться на чужих помилках, розумний не повторює своїх, дурень не вчиться навіть і на власних. У першій половині 30-х років в США уже сталася екологічна катастрофа зі схожих причин. Було втрачено частково або цілком до 40 мільйонів гектарів родючих земель. Але радянські міністри пішли по тих самих граблях. А попереду – Перший секретар ЦК КПРС М. С. Хрущов. Більше того – у наступні роки робота на цілині лише поширювалася.

Чому я назвав освоєння цілинних та перелогових земель частиною Другої світової (Холодної) війни? Бо у Кремлі не приховували, що тамтешні врожаї мали йти зовсім не на харчування громадян. «Хрущов ставив це питання як питання резервів. Освоєння цілинних і перелогових земель розглядалося ним як мобілізація резервів» (там само). Можливість нового спалаху «гарячої» стадії війни вважалася дуже ймовірною. А засіки Батьківщини були майже порожні. Якщо почнеться війна, сільськогосподарське виробництво впаде. Чим годувати армію і тил? Коли воювали з Гітлером, борошно та жири постачали США. Самої лише тушонки понад 2 мільйони банок. Тепер збиралися воювати з Америкою, тож на все це розраховувати не доводилося. Ось чому цілину «миролюбний» дядечко Хрущов називав «мобілізацією резервів».

Ще один «резерв» – кукурудза. Панує міф, що Микита Сергійович захопився «царицею полів» після свого візиту до США у 1959 році, коли відвідав прогресивну ферму Росвелла Гарста.

Насправді кукурудзою Хрущов опікувався набагато раніше. Якщо у 1953 році під цю культуру було зайнято 3,5 млн га, то у 1955 році (коли Хрущов познайомився з Гарстом) – 9,1 млн і посіви щороку зростали. Розрахунок простий: врожайність кукурудзи набагато більша за пшеницю або жито. За рахунок кукурудзи як основного корму для худоби Микита Сергійович мріяв «наздогнати і перегнати Америку» в плані виробництва м’яса та молока і таким чином закласти резерви «тушонки та згущонки» на випадок… ну, ви зрозуміли. На початок 60-х років до чверті посівних площ було зайнято кукурудзою, колгоспників примушували її вирощувати, через що Хрущов і отримав прізвисько «Кукурузник». Незважаючи на всі зусилля, урожайність кукурудзи на полях радянських колгоспів виявилася набагато нижчою, ніж на фермі Гарста. Відома і причина – відсутність добрив.