Дам лише один з численних коментарів на цю тему, полковника ФСБ Ігоря Морозова, нині – члена Ради Федерації Федеральних зборів Російської Федерації: «Це була блискуча операція, розроблена західними спецслужбами.

Через 20 років стає очевидним, що спецслужби, і це ні для кого вже не є таємницею, змогли залучити до здійснення грандіозного проєкту осіб з найближчого оточення Михайла Горбачова, причому зі стовідсотковою точністю прорахували реакцію Генерального секретаря ЦК КПРС.

А мета була єдиною – обезголовити Збройні сили СРСР, значно послабити позиції Радянського Союзу на міжнародній арені» [245].

Полковник не помиляється в одному: справді, до цієї провокації було залучено осіб із найближчого оточення генсека. Але щодо решти його висновки помилкові. Наявні докази свідчать, що організували політ не західні, а радянські спецслужби.

Горбачов не просто «реагував», а був «замовником» цієї акції. І «обезголовлювання» Збройних Сил здійснювалося не задля послаблення позицій – воно мало іншу мету. Горбачов прибрав «яструбів», починаючи з Міністра оборони маршала Соколова і закінчуючи майже всіма командуючими округами. А на їхнє місце поставив своїх людей. Новим міністром оборони став генерал армії Дмитро Тимофійович Язов (ми ще повернемося до цієї людини).

«Винищувачем маршалів» називала Матіаса Руста західна преса. Але я від себе додам: не усіх. Начальник Генерального штабу маршал Ахромєєв, який безпосередньо відповідав за боєздатність армії, був на боці Горбачова, тому посаду зберіг.

Після польоту Руста, крім «зачистки» армії від понад 300 генералів та вищих офіцерів, яку генерал-лейтенант армії США Вільям Оддон (у 1985-1988 рр. – директор Агенції національної безпеки США) назвав співставною з «чисткою» армії Сталіним у 1937-му, почалося скорочення і самих Збройних Сил.

Так ось вам, шановний читачу: усе це стало наслідком ультиматуму, який президент США Рональд Рейган поставив Горбачову.

«Про те, що в Рейк’явіку обговорювалися не лише питання роззброєння, писав пізніше, спираючись на відомості розвідки, якою керував тоді ПГУ КДБ, В. О. Крючков. Про це ж із посиланням на надійні джерела, розкрити які він поки не може, в бесіді зі мною заявив колишній головний редактор журналу «Комуніст» Р. І. Косолапов» [244]. Річард Іванович Косолапов помер у 2020 році, так і не розкривши таємниці, хоча до кінця життя був ідейним комуністом і недоброзичливцем Горбачова. Сам колишній генсек з 1993 року, коли обіцяв розповісти, чому Рейк’явік був «драмою», так і не відкрив вуста свої. Є підозра, що й не відкриє. Але ми спробуємо самі здогадатися. Чому я обрав слово «ультиматум» стосовно позиції Рейгана?