— Дай Боже.

Зовсім не поспішаючи, Кочерган перелічував далі:

— В хаті ситно.

— У дворі прибутково.

— На городах зілля.

— У клітях весілля.

А стіл після кожної фрази, почекавши поки скаже війт, відповідав:

— Дай Боже.

Потім Кочерган хвилинку вичекав, всі дивилися на нього, а він виголосив з особливим наголосом нове благословення:

— Гладко в бутині.

— Дай Боже, — в особливо гарячому пориві, не чекаючи на війта, вигукнув стіл.

Кочерган видобув із себе з зусиллям:

— На водах співно.

— Дай Боже, — сказав війт.

— Дай Боже, — повторив стіл.

Кочерган промовляв далі, ще повільніше, зворушено, але так голосно, що відлуння гукали по лісі:

— Хмари і трави, води і диханє, схиляються, дякують, дякуємо й ми: Слава вам Господи Боже.

— Слава Господу, — відповів стіл.

Кочерган сів, сіли всі мовчки, а Фока і Петрицьо пішли з рештками калачів до стайні, щоб поділитися з худобою. Побачивши це, Трофимко знову занепокоївся, скривився, ніби без нього не можна було пригощати, або й навіть торкатися худоби. Зірвався, але Фока наказав йому сісти, і Трофимко скривився ще жалібніше, перевіряючи навколо запитальним поглядом, чи зібраний із стількох сіл люд християнський, бачить його кривду. Фока пішов, а Трофимко відразу ж підірвався і погнав за ним. Щось нашіптував Фоці, той кивав головою, повернувся, налив кубок горілки, щоб покропити кінські гриви і змити з них чари.

В свою чергу гостей пригощала худоба, а точніше Фока після повернення зі стайні пригощав від імені худоби. Сметана тут, сметана там, сметана скрізь присутня: борщ на сметані, бануш на сметані, солодка капуста на сметані, рогаті вареники з бринзою, а також крилаті голубчики з кашею, сметаною политі, і форель на сметані. На постійне припрошування хто хотів, брав рукою хліб, відрізав скибку солонини і відкушував її зубами, або смакував, цмокаючи і вгризаючись зубами в огірки, які зеленими пережили зиму до нової зелені. Облизували сок з огірків, облизували його також з пальців і тоді Фока відразу ж подавав чарку горілки, щоб запити. На завершення подавали ще локашу, тобто ячмінну кашу з олією і медом, киселицю з сушених сливок з медом і ситу з меду для тих, хто не пив горілки.