Светлый фон
Кармайкл піднімає слухавку.

ТОБІ: Містер Кармайкл, по-моєму, вихід на зовнішню лінію через комутатор, а оператор, думаю, пішов додому.

МЕРВІН: Ні, ні, вихід на зовнішню лінію через дев’ятку, ви ж знаєте.

КАРМАЙКЛ: Я знаю.

МЕРВІН: Це всі знають.

Пауза.

Пауза.

ТОБІ (до Мерілін): Ти знала про дев’ятку?

до Мерілін

МЕРІЛІН: Я ніколи не жила в готелі.

ТОБІ: Якщо ми звідси вирвемось, я спалю Мервінові морду.

КАРМАЙКЛ: Цсс. Дзвінки.

Дзинь, дзинь. Дзинь, дзинь.

Дзинь, дзинь. Дзинь, дзинь.

МЕРВІН: Хай трохи подзвонить.

Дзинь, дзинь. Дзинь, дзинь.

Дзинь, дзинь. Дзинь, дзинь.

ТОБІ: Може, вона встала й вийшла в туалет, містер Кармайкл, а туди телефон не чути.

МЕРІЛІН: Або вона дуже голосно крутить музику. Може вона через музику не чує?

Дзинь, дзинь. Дзинь, дзинь.