ТОБІ: Мервіне, скажи, ти говорив з тими людьми, з якими ходив униз говорити?

МЕРВІН: З якими?

ТОБІ: З тими людьми, що ти спеціально ходив униз до телефону, щоб поговорити.

МЕРВІН: Я ж пам’ятаю, що схо́див униз по щось!

Тобі й Мерілін у розпачі.

МЕРВІН: Ні, не говорив. Забувся. Сів за комп’ютер і, знаєте, захопився. Лажа. Це що, бензин?

ТОБІ: Так, це довбаний бензин!

КАРМАЙКЛ: Може, ти станеш біля них?

МЕРВІН: Я не стану біля них, бо теж буду в бензині. Що сталося? Ви йому сказали про його матір?

Пауза.

КАРМАЙКЛ: Що з моєю матір’ю?

ТОБІ: Ти нас просто вбиваєш. Ще раз і ще раз, знов і знов нас убиваєш.

МЕРВІН: Ми думаємо, що вона вмерла. Тобі з нею балакав... Ти ж Тобі, правильно? Тобі з нею балакав, дратувався, мушу сказати, а тоді такі були звуки, наче вона вмерла.

ТОБІ: Ні, ні, я хотів їй помогти...

МЕРВІН (перебиває): Це було грубо, і я не знаю, чи то вона почала кашляти від крові, але явно від чогось почала кашляти. Мабуть, що від крові.

Кармайкл піднімає слухавку.