Харцизяки приносять Батька і Матір, а також Пияка, і жбурляють їх до ніг Генрика.

ГЕНРИК: І що?

КАНЦЛЕР: Нічого.

ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Нічого.

ГЕНРИК: Нічого.

Мотлох, перед яким я колінкував ще вчора (штовхає батьків ногою).

Хіба я знаю...

Я з’їв би щось...

Сідає на Батька верхи.

БАТЬКО: Я теж щось з’їв би.

МАТИ: І я.

ГЕНРИК: Але тут наразі нічого їстівного.

МАТИ: Нічого, то й нічого.

БАТЬКО: А пам’ятаєш, Генричку, як бричкою ми в поле їздили?

МАНЯ: Я також іноді, коли була погода гарна.

ГЕНРИК: Так, це були приємні вилазки... (Підводиться.) Але не в цьому річ. Ах, геть не в цьому! Не час на ці вторинні балачки... Я мушу дати собі шлюб!