РазноеМіж двома картотекамистр 209
Светлый фон
Пауліна показує мізинця Беньямінові. Підходить до дверей і відчиняє їх ключем. Пауліна вже одягнена. Беньямін, занімілий, стоїть біля вікна... Пауліна виходить із салону.

БЕНЬЯМІН (біля вікна): Аспазія... Мессаліна... Вагіна... просто на голову не налазить...

біля вікна

До салонику обережно заглядає Дідусь. Тримає якийсь пакунок або коробку.

До салонику обережно заглядає Дідусь. Тримає якийсь пакунок або коробку.

ДІДУСЬ: Доброго дня, а чи тут не було малої Паулінки?

Беньямін мовчить.

Беньямін мовчить.

ДІДУСЬ: Казала, що чекатиме мене тут... на репетицію.

БЕНЬЯМІН (не обертаючись): Репетиція вже була.

не обертаючись

ДІДУСЬ: Отак підманула мене... шельма... вертихвістка, пане, але золоте серце... розвинена над свої літа, а не казала, куди йде... до саду?... А може, до Б’янки?.. Що це з вами таке?

Беньямін мовчить.

Беньямін мовчить.

ДІДУСЬ: Божа воля і скрипка... і куди її знову понесло?.. Наче дзиґа, пане, вертиться, крутиться...

Дідусь виходить.

Дідусь виходить.

БЕНЬЯМІН (стоїть спиною до глядачів. Притискає обличчя до шиби, за мить каже сам до себе):

стоїть спиною до глядачів. Притискає обличчя до шиби, за мить каже сам до себе