Містичні рожі падають у морок,

в беззоряні й темнаві просторіні.

Невпинно манить їхній чар суворий

у придолинки, від туману сині.

Музика.

Картина 12

Картина 12

Гірко! Гірко!

У зміненому світлі. Ця сцена «реалістична», проте нереальна. Музика. Стіл, накритий білою скатертиною, оздоблений гірляндами. Сервіз на дванадцять персон. Кришталь. Весільні гості. За столом сидять усі персонажі, які грали в попередніх картинах. Актори видають химерні голоси та звуки, патякають, що їм слина на губу принесе... промовляють голосами свійських і диких тварин... плямкають, сьорбають, гикають, погиркують, порикують, виголошуючи тости. Дехто з гостей мають маски на обличчях. Носи чоловіків скидаються за формою на статеві органи (різної довжини й кольору). Ці носи-фалоси звисають над тарілками... Дідусь, напр., мокає довгого поморщеного носа в якийсь соус. Лише в Бика-Батька ніс задертий догори, твердий, нібито в стані ерекції, Батько стоїть із келихом у руці й погиркує. Обличчя Тітки поросле пухом, вона квокче, наче курка, однак це квоктання сповнене значень («промовляє»). Усі періодично нерухоміють, голоси змовкають. За кілька (або кільканадцять) секунд усе повертається до життя. Єдине зрозуміле слово, яке вигукують раз по разу весільні гості — це «Гірко!». Музика. Весільні гості виходять. Б’янка і Беньямін сидять на протилежних кінцях столу. Проголошують свої монологи, не звертаючи уваги на «службу», яка зіставляє квіти й свічники на підлогу, виносить стільці та стіл. Служба вносить широке «подружнє ложе». Салон перетворюється на спальню. Кухарочка і Дівка увихаються, приносять постіль, розкладають подушки, простирадла, накриття. Розгладжують, поправляють, вирівнюють. Щось показують одна одній на мигах і виходять. Ложе, немов катафалк, оточують квіти й свічки.