ГЕРОЙ ІІ (до публіки): Коли я ще був живий... Вас справді обурить... знудить, розвеселить ця розповідь.

ДІВЧИНА: Будь ласка, еклер і половинку чорної.

Пси: їхнє гавкотіння то звучить, то змовкає в час діалогу.

ГЕРОЙ ІІ: Чому половинку?

ДІВЧИНА: Ви не розумієте, чи я погано говорю польською?

ГЕРОЙ ІІ: Ви не полька?..

ДІВЧИНА: Meine Hobbies: Reisen, Bücher, Theater, Kunstgewerbe... ich suche auf diesem Wege einen frohmütigen und charakterfesten Lebensgefährten... ich bin vollschlank, keine Modepuppe...

ГЕРОЙ ІІ: Ви німкеня?

ДІВЧИНА: Так.

ГЕРОЙ ІІ: Мені дуже приємно, розумієте, пані, я мушу пояснити вам, що сталася помилка.

ДІВЧИНА: Ах, счо?!

ГЕРОЙ ІІ: Це приватне помешкання. Я тут мешкаю... Звичайно, мені дуже приємно... будь ласка, не знічуйтеся. Мушу вам сказати... du bist wie eine Blume...[19]

ДІВЧИНА: Хіба це не «Крокодил»?

ГЕРОЙ ІІ: Ви, молоді, не усвідомлюєте... Скільки вам років?

ДІВЧИНА: Вісімнадцять... але тут було відчинено... я бачила якихось людей, чоловіків, жінок, — вони розмовляли, пили каву...

ГЕРОЙ І і ГЕРОЙ ІІ (говорять водночас або навпереміну): Дуже вас прошу. Ви, молоді, вмієте висміяти усе... може, зрештою, це вас тільки так зображають дебільні журналісти... я відчуваю довіру до вас... не смійтеся, будь ласка. Маю до вас прохання. Прошу кілька хвилин... Хочу сказати вам... Я чув, що ви говорили німецькою. Ви німкеня? Так. Власне, я не можу сказати вам нічого цікавого. Не думайте, будь ласка, що я хочу спокусити вас, затягти до ліжка...

ДІВЧИНА: Ага, тут стоїть ліжко, даруйте, я справді, не помітила.