Drecksack!

Дівчина виходить, тягнучи за собою пса.

Автор пропонує, щоб це виглядало не як конструкція з кубиків. Не будувати сцени одну за одною, нехай кожна органічно виростає з попередньої.

Базар

Чути німецьку мову: «торгівля органами...», потім російську: «торгівля водкою, плутонієм, підводними човнами, ракетами і чим завгодно...», чеську, румунську, польську...

На просценіумі сидить Мислитель у позі Роденової статуї. Може перераховувати курси валют. Базаром кружляє Журналістка, ставить запитання, у яких використовує фрагменти зі «Шпіґеля»...

Пан Роберт, 29 років, ось уже приблизно півтора року професійно торгує нирками. Їздить із цією метою до Федеративної Республіки Німеччина. Часто разом із завербованими донорами нирок. Одна така оборудка, особливо, коли вона термінова — це плюс–мінус 100 тис. марок. Дві третини від цієї суми отримує донор нирки. Рештою пан Роберт ділиться з німецькими лікарями. Скільки залишається йому чистоганом? Він, зрозуміло, не виказує своїх комерційних таємниць. Зізнався німецькому журналісту з «Der Schpigel», що провів дотепер близько сотні таких оборудок. Отож, враховуючи лише 10 % комісії, він заробив щонайменше один мільйон марок. — Нирки — це найкращий бізнес, — каже він зі зворушливою щирістю. Він подає до популярних газет звичайне оголошення на зразок: «Ви бажаєте продати нирку на Заході? Це полегшить...». Можна також відповісти на ймовірну пропозицію від донора: «За допомогу в платній пересадці на Заході сплачу велику комісію». Адреси й телефони приватних (виключно!) клінік Німеччини знаходить у довідниках. Потім достатньо надіслати факс. Відповіді, звісно, можуть бути різноманітні. Та завжди знайдуться такі добродії — зокрема поміж лікарів, для яких бажання заробити великі гроші вагоміше, ніж усі моральні кодекси, разом узяті. Саме такі відповідають згодою на пропозицію нашого заповзятливого земляка. Німецькі рецепієнти польських нирок — це завжди дуже заможні люди. А ким є поляки, які пропонують свої нирки на продаж? Це люди, які не мають грошей, або мають дуже мало грошей, тим часом мусять годувати родину. Або й інші — вони хочуть стати на ноги, а не мають ані копійки. Не хочуть займатися нелегальним бізнесом, воліють продати нирку й набути таким чином якийсь початковий капітал. Я знайомий із кількома людьми, яким таке вдалося. — Хіба ви ніколи не відчуваєте докорів сумління при думці про те, що скуповуєте органи молодих, здорових людей? — розпитував далі журналіст престижного німецького тижневика. — Тут мова не про моє сумління. Ви мусите подивитися на це під іншим кутом зору: я допомагаю обом сторонам. Донорам і реце­пієнтам. Скільки можна отримати за шматок себе? 1. Волосся — 30 марок за 30 грамів. Усе волосся — 150 марок. 2. Очі (рогівка) — 6000 марок. 3. Кров (плазма) — 30 марок за 0,5 літра. 4. Серце — 20 000–30 000 марок. 5. Материнське молоко — 15 марок за 1,5 літра. 6. Печінка (цілком або частина) — до 225 000 марок (людина має лише одну печінку, вартість залежить від терміновості операції. — Ред.). 7. Нирки — за штуку — від 25 000 до 75 000 марок (Конарський стверджує, що можна вторгувати значно більше. — Ред.). 8. Яйцеклітини — 3000 марок за кількасот штук. 9. Тканина плоду — 1800 марок за 0,5 кг. 10. Кістковий мозок — до 15 000 марок. 11. Шкіра — 70 марок за клапоть. (Опрацьовано на підставі Das Bild від 30.09.1992.) Російський «компот» Середа, пізно пополудні, Старе місто — постійне місце зустрічей варшавських «торчків». Ми йдемо купувати «компот» у росіян. Один із наркоманів погоджується за 80 тисяч стати нашим провідником. «Ви, мабуть, не з поліції?» — допитується він. Худий, дрібний двадцятилітний хлопець «під кайфом», він хилитається на ногах, деколи «відпливає». Його страхи слабнуть, коли отримує гроші — годину тому він віддав годинника за два куби «компоту». Тепер неодмінно хоче його повернути. — «Кацапи» мають паршивий товар, приходять сюди вранці, коли в людей «ломка», й вони купують абищо, щоб розкумаритися, — розповідає він. Визнає, що сам двічі купував у них наркотики. Російські гендлярі дуже обережні, і їх непросто зустріти. Наш інформатор щомиті зачіпає групи наркоманів, які йдуть вулицею. — Буде непросто, — пояснює він, — мабуть, вони вже все продали. У час двогодинних пошуків зустрічаємо двох непритямних, цілковито «обдовбаних» людей. Наш провідник обшукує їхні кишені. Урешті ми зустрічаємо першого росіянина...