8. Яйцеклітини — 3000 марок за кількасот штук.
9. Тканина плоду — 1800 марок за 0,5 кг.
10. Кістковий мозок — до 15 000 марок.
11. Шкіра — 70 марок за клапоть.
(Опрацьовано на підставі
Російський «компот»
Російський «компот»Середа, пізно пополудні, Старе місто — постійне місце зустрічей варшавських «торчків». Ми йдемо купувати «компот» у росіян. Один із наркоманів погоджується за 80 тисяч стати нашим провідником. «Ви, мабуть, не з поліції?» — допитується він.
Худий, дрібний двадцятилітний хлопець «під кайфом», він хилитається на ногах, деколи «відпливає». Його страхи слабнуть, коли отримує гроші — годину тому він віддав годинника за два куби «компоту». Тепер неодмінно хоче його повернути.
— «Кацапи» мають паршивий товар, приходять сюди вранці, коли в людей «ломка», й вони купують абищо, щоб розкумаритися, — розповідає він.
Визнає, що сам двічі купував у них наркотики.
Російські гендлярі дуже обережні, і їх непросто зустріти. Наш інформатор щомиті зачіпає групи наркоманів, які йдуть вулицею.
— Буде непросто, — пояснює він, — мабуть, вони вже все продали.
У час двогодинних пошуків зустрічаємо двох непритямних, цілковито «обдовбаних» людей. Наш провідник обшукує їхні кишені. Урешті ми зустрічаємо першого росіянина...
МИСЛИТЕЛЬ. (
СУПЕРЕЧКА ЧЕРЕЗ КОШЕРНУ ГОРІЛКУ Суперечка через кошерну горілку стала одним із елементів «війни» рабинів, яка триває від 1989 року. Один із них — Вава Морейно — стверджує, що другий — Менахем Йоскович — не має права видавати свідоцтва кошерності. Ставки в цій грі великі, бо кошерна горілка має великий попит, а фірми, які її виробляють, платять рабинам за сертифікати. Таємниця кошерності горілки криється у джерельній воді, добрій якості сировини і сертифікаті від рабина. Завод, який виробляє кошерну горілку, мусить суворо дотримуватися старих рецептур. Кошерність житнівки, як дехто стверджує, можна завжди взяти під сумнів, бо докладний контроль зерна неможливий. Перебрати кожну зернинку може хіба що Попелюшка. На думку деяких юдеїв, насправді кошерний лише пасхальний самогон зі сливок або з картоплі. Але в підсумку кошерність визначає сертифікат, виданий рабином. Кошерний бізнес Виробництво кошерних горілок розпочалось у Польщі в квітні 1988 р. Рік перед тим з’явилася спілка «Polnisskosher», до якої увійшли «Польмос» — він становив тоді єдність, — а також фундація «Керанот» із Ліхтенштайну. Ситуація ускладнилася торік, опісля того, як «Польмос» поділився на 25 дрібних самостійних підприємств. Інші «польмосівські» заклади визначили, що в час, коли «житня», «полонез» і «відбірна» припадають пилом на магазинних полицях, можна врятувати бізнес виробництвом і продажем кошерної. Від наміру до втілення був один лише крок — Варшавська спілка спиртової промисловості «Польмос» підписала договір з єврейською конгрегацією (правонаступницею громади юдейського віросповідання). Згідно з договором, свідоцтва кошерності горілки із заводу при Зомбковській мусив видавати головний рабин Менахем Пінхас Йоскович. «Польмос» із Зомбковської зобов’язався переказувати натомість певні суми грошей на потреби єврейської громади. Про яку суму мова, ніхто не зізнається. У пресі з’явилися розмаїті версії. Радослав Піщек, публіцист Globе 24, (лишень уявіть! — прес-секретар Фонду Ніссенбаумів), писав навіть про суму 1000 злотих з етикетки. Варшавська кошерна стала причиною суперечки. Рабин Морейно, не визнаючи рабинських прав Йосковича, не визнає ці свідоцтва кошерності. Тадеуш Ґутовский із «Polnisskosher» скаржиться, що було порушено п’ятий пункт договору, який запевняв його фірмі ексклюзивне право на виробництво кошерної горілки. Збіґнєв Бацлав із «Польмосу», проте, вважає, що договір про ексклюзивність міг зобов’язувати в інші часи, натомість вільний ринок диктує свої закони. Де пани чубляться, там кошерна кисне Нещодавно кошерну горілку почали виробляти колишні «польмосівські» заклади в Білостоку. Сертифікат видає рабин з Ізраїлю. Окрім того, Фонд Ніссенбаумів готує власне виробництво кошерного алкоголю — у вересні нібито розпочнеться розлив у Бельсько-Бялій. Як запевняє прес-секретар фундації Піщек, доходи від продажу алкоголю підуть на статутні цілі фонду — порятунок пам’яток єврейської культури. Усі погоджуються з тим, що занадто велика кількість кошерної горілки на ринку може погано вплинути на її марку і якість, а також знизити попит.