— Та ви що? — занепокоїлася Герміона.

— Треба все бачити з їхнього боку, — тяжко зітхнув Геґрід. — Тобто воно й завше було ризиковано відправляти діточок у Гоґвортс. Усяке може трапитися, коли сотні неповнолітніх чаклунів жиють усі вкупочці, але спроби вбити, то вже цілком інше. Не дивно, що Дамблдор гнівається на Сн…

Геґрід урвав на півслові, і на тій частині його обличчя, що не заросла кошлатою чорною бородою, з’явився знайомий винуватий вираз.

— Що? — миттєво перепитав Гаррі. — Дамблдор гнівається на Снейпа?

— Я такого не казав, — заперечив Геґрід, але його зраджували злякані очі. — Йой, то вже пізна година, скоро північ, я мушу…

— Геґріде, чому Дамблдор гнівається на Снейпа? — голосно допитувався Гаррі.

— Цс! — сердито й перелякано засичав Геґрід. — Чого ти так галасуєш, Гаррі, хочеш, аби я втратив роботу? Хоча тобі все їдно, ти ж відмовився від догляду за магіч…

— Не треба мене соромити, тобі це не допоможе! — рішуче урвав його Гаррі. — Що зробив Снейп?

— Не знаю, Гаррі, я си не повинен був того чути взагалі! Я… ну я того вечора виходив з Лісу й почув, як вони балакали… ну, сварилися. Я не хтів привертати до себе уваги, тому си причаїв і аж вуха затулив, але то була така… палка дискусія, що тєжко було її не чути.

— Ну? — не вгавав Гаррі, коли Геґрід почав ніяково човгати своїми ножищами.

— Ну… я тілько чув, як Снейп казав, ніби Дамблдор має завеликі надії, і що він… себто Снейп… уже не хтів би того робити…

— Що робити?

— Не знаю, Гаррі, але Снейп щось таке балакав, ніби він троха си перепрацював… але Дамблдор йому прямо сказав, що той на це погодився і нема на то ради. Був дуже суворий з ним. А тоді ще сказав, що Снейпові треба добряче перевірити все у своєму гуртожитку, в Слизерині. І що тут такого дивного? — поспіхом додав Геґрід, бо Гаррі й Герміона обмінялися багатозначними поглядами. — Та то ж усіх вихователів просили дослідити ту справу з намистом…

— Так, але з ними Дамблдор не сварився, — зауважив Гаррі.

— Слухай, — розгублений Геґрід почав крутити в руках арбалет; щось гучно тріснуло і зброя розламалася надвоє, — я знаю, як ти ставишся до Снейпа, Гаррі, й не хтів би, щоб ти вигадував більше, ніж є насправді.

— Обережно, — втрутилася Герміона.

Вони озирнулися саме вчасно, щоб побачити на стіні тінь Арґуса Філча; за мить той і сам вийшов з-за рогу, згорблений, з тремтячими щоками.

— Ого! — прохрипів він. — Так пізно, і ще не в ліжках? Це означає покарання!

— Нє, Філч, — заперечив Геґрід. — Вони ж зо мною, чи ти не видиш?

— А яка мені різниця? — огидно вишкірився Філч.