— Що сталося?

— Тріщина черепа, — пояснила мадам Помфрі, що підбігла й примусила його знову лягти на подушки. — Нічого страшного, я вже все залікувала, але ніч перебудеш тут. Ще кілька годин тобі не можна перенапружуватись.

— Я не хочу тут нидіти цілу ніч, — сердито заперечив Гаррі, сідаючи на ліжку й відкидаючи ковдру, — я мушу знайти й убити Маклаґена.

— Саме це я й мала на увазі, кажучи про «перенапруження», — уточнила мадам Помфрі, наполегливо вкладаючи хлопця в ліжко й погрозливо піднімаючи чарівну паличку. — Поттере, будеш тут, поки я тебе не випущу, інакше покличу директора.

Вона поспішила до свого кабінету, а сердитий Гаррі впав на подушки.

— Ти хоч знаєш, з яким рахунком ми продули? — запитав він крізь зуби у Рона.

— Та знаю, — вибачливо зітхнув Рон. — Остаточний рахунок 320:60.

— Класно, — люто прогарчав Гаррі. — Просто блискуче! Ох, доберуся я до Маклаґена…

— Не варто його чіпати, бо він величезний, як троль, — резонно заперечив Рон. — Я особисто вважаю, що треба на ньому випробувати оту Принцову штучку для нігтів на ногах. Крім того, поки ти звідси вийдеш, команда встигне нам’яти йому боки; вони не надто щасливі…

У Роновім голосі вчувалася погано прихована нотка радості; Гаррі не сумнівався, що Рона втішила така бездарна гра Маклаґена. Гаррі лежав, дивлячись на латочку світла на стелі. Його недавно «відреставрований» череп майже не болів, проте під бинтами здавався якимось розм’яклим.

— Я чув звідси коментар матчу, — сказав Рон, давлячись сміхом. — Сподіваюся, Луна тепер завжди коментуватиме… невдахолергія…

Але Гаррі ще був сердитий і гумору не сприймав, тож Ронове хихотіння незабаром стихло.

— Джіні тебе відвідувала, поки ти був непритомний, — сказав Рон після тривалої паузи, і уява Гаррі одразу розбуялася, створивши картину, в якій Джіні, ридаючи над його нерухомим тілом, зізнавалася, що глибоко ним зачарована, а Рон тим часом їх благословляв… — Вона казала, що ти ледве встиг на гру. Як це так? Ти ж вийшов звідси досить рано.

— О… — вирвалося в Гаррі, і тієї ж миті картина в його уяві розлетілася на друзки. — Просто я побачив Мелфоя, він кудись скрадався з двома дівчатами, які, здається, не хотіли з ним іти, і це вже вдруге він намагається не бути на стадіоні разом з усією школою. Минулу гру він теж пропустив, пам’ятаєш? — Гаррі зітхнув. — Краще б я простежив за ним, матч усе одно ганебно програли…

— Не мели дурниць, — урвав його Рон. — Ти не міг пропустити гру лише для того, щоб постежити за Мелфоєм! Ти ж капітан!

— Я хочу знати, що він задумав, — не вгавав Гаррі. — І не кажи, що я все це вигадую, особливо зараз, після тієї розмови між ним і Снейпом…