— Потько, я все бачив! — обурено сказав він Гаррі, вказуючи на бійку внизу, а тоді голосно загиготів. — Гляньте, як ці мізерні істотки чубляться між собою — кусь-кусь, луп-луп…

— Крічер не ображатиме Гаррі Поттера на очах у Добі, ніколи, бо Добі заткне Крічеру рота! — пронизливо верещав Добі.

— …штурх-штурх, шкряб-шкряб! — радісно вигукував Півз, кидаючи в ельфів шматки крейди, щоб розлютити їх ще більше. — Щип-щип, тиць-тиць!

— Крічер казатиме про свого хазяїна, що хоче! Який з нього хазяїн?! Паскудний друг бруднокровців! Ой, що б сказала бідолашна Крічерова хазяєчка?..

Що саме сказала б Крічерова хазяйка, ніхто так і не довідався, бо в цю мить Добі вгатив своїм вузлуватим кулачком Крічера в зуби, вибивши їх не менше половини. Гаррі й Рон позіскакували з ліжок і розборонили ельфів, хоч ті й далі намагалися один одного штурхати й буцати ногами, під’юджувані Півзом, що кружляв навколо лампи й репетував:

— Запхни йому пальця в носяку, розквась його до крові, посмикай за вушиська…

Гаррі націлився чарівною паличкою на Півза і вигукнув:

— Язиколип! — Півз схопився за горло, спробував ковтнути, а тоді шугонув з палати, показуючи непристойні жести, але не в змозі нічого вимовити, бо язик йому прилип до піднебіння.

— Непогано, — схвалив Рон, піднімаючи Добі вгору, щоб його кінцівки, якими ельф і далі розмахував, не діставали до Крічера. — Ще одне Принцове закляття?

— Так, — зізнався Гаррі, заломлюючи Крічерові за спину його зморщену ручку. — Годі! Забороняю вам битися один з одним! Тобто Крічер, тобі заборонено битися з Добі. Добі, я знаю, що не маю права тобі наказувати…

— Добі вільний ельф-домовик і може підкорятися, кому забажає, тому Добі виконає все, що йому скаже Гаррі Поттер! — вигукнув Добі, і сльози покотилися по його зморщеному личку, скрапуючи на светр.

— Ну, добре, — сказав Гаррі, й вони з Роном пустили ельфів. Ті попадали на підлогу, але більше не билися.

— Хазяїн мене кликав? — крекнув Крічер і вклонився, одночасно змірявши Гаррі поглядом, у якому світилося побажання якомога боліснішої смерті.

— Так, кликав, — підтвердив Гаррі, позираючи на двері кабінету мадам Помфрі, щоб перевірити, чи й досі діє закляття-глушиляття; ніщо не свідчило, що вона чула всю цю метушню. — Я маю для тебе роботу.

— Крічер виконає все, що забажає хазяїн, — так низько вклонився Крічер, що мало не торкнувся губами своїх вузлуватих пальців на ногах, — бо Крічер не має вибору, хоч для Крічера ганебно мати такого хазяїна…

— Добі це зробить, паничу Гаррі Поттер! — пискнув Добі. З його очей завбільшки з тенісні м’ячики ще й досі котилися сльози. — Для Добі буде велика честь допомогти Гаррі Поттеру!