— Для чого? — поцікавився Рон.

— Гаррі, що може бути важливіше за цей спогад? — здивувалася Герміона.

Гаррі не відповів. Образ маленької золотистої пляшечки вже тривалий час бентежив його уяву; невиразні й розпливчасті задуми, пов’язані з розривом між Джіні та Діном, а також з Роновим чомусь радісним бажанням побачити її з новим залицяльником, зароджувалися в глибині його свідомості й виринали на поверхню хіба що в снах або в дрімотно-примарному стані на межі сну й пробудження…

— Гаррі? Ти з нами чи де? — нагадала про себе Герміона.

— Що?.. А, так, звичайно, — відповів він, схаменувшись. — Ну що ж. Якщо не зможу поговорити зі Слизорогом удень, то хильну фелікса і зроблю ще одну спробу ввечері.

— Так і вирішили, — зраділа Герміона, а тоді встала й виконала граціозний пірует. — Місце… мужність… мудрість… — пробурмотіла вона.

— Ой, перестань, — попросив Рон, — мене й так уже нудить… швидше, заховай мене!

— Це не Лаванда! — роздратовано сказала Герміона, коли Рон пірнув їй за спину, бо на подвір’ї з’явилася ще одна пара дівчат.

— Класно, — визирнув Рон з-за Герміониного плеча, щоб перевірити. — Чого це вони такі невеселі?

— Це ж сестри Монтґомері, чого їм веселитися? Невже ти не чув, що сталося з їхнім меншим братом? — здивувалася Герміона.

— Якщо чесно, то я не встигаю стежити, що діється з родичами всіх учнів, — зізнався Рон.

— Та ж на їхнього брата напав вовкулака. Подейкують, що їхня мама відмовилася допомагати смертежерам. Одне слово, хлопчикові було тільки п’ять років, і він помер у лікарні Святого Мунґа, його не змогли врятувати.

— Помер? — приголомшено перепитав Гаррі. — Але ж вовкулаки не вбивають, вони лише перетворюють людину на собі подібних!

— Іноді вбивають, — заперечив Рон з незвично суворим виразом. — Я чув, що таке буває, коли вовкулаку заносить.

— А як звали того вовкулаку? — швидко запитав Гаррі.

— Кажуть, то був Фенрір Ґрейбек, — відповіла Герміона.

— Я так і знав… це маньяк, якому подобається нападати на дітей; мені про нього розповідав Люпин! — сердито пояснив Гаррі.

Герміона суворо на нього зиркнула.

— Гаррі, ти повинен добути спогад, — сказала вона. — Йдеться про те, щоб зупинити Волдеморта. Усі нинішні жахіття — на його совісті…

Угорі на замку пробамкав дзвін, і Герміона з Роном злякано підхопилися.