— Підтримую, — сказала професорка Спраут.

— Я гадаю… що так… — досить нервово погодився Слизоріг, а Геґрід замість згоди просто заридав.

— Він уже прибув, — повідомила раптом професорка Макґонеґел, виглядаючи у вікно. — Міністр… і з ним, здається, ціла делегація…

— Пані професорко, можу я вийти? — відразу запитав Гаррі.

Він не мав ані найменшого бажання розмовляти з Руфусом Скрімджером.

— Можеш, — відповіла професорка Макґонеґел, — швиденько.

Вона підійшла до дверей і відчинила їх перед ним. Гаррі збіг по ґвинтових сходах, потім помчав безлюдним коридором; він залишив плаща-невидимку на астрономічній вежі, але це не мало значення. Ніхто в коридорах не бачив, як він біжить; не було навіть Філча, місіс Норіс чи Півза. Він не зустрів ані душі, поки не завернув у перехід, що вів до ґрифіндорської вітальні.

— Це правда? — прошепотіла Гладка Пані, коли він до неї підбіг. — Це таки правда? Дамблдор… загинув?

— Так, — відповів Гаррі.

Гладка Пані заголосила й відхилилася, пропускаючи його, навіть не питаючи пароль.

Як і передбачав Гаррі, вітальня була набита учнями. Усі принишкли, коли він проліз крізь отвір за портретом. Дін і Шеймус сиділи неподалік: це означало, що в спальні нікого не було, чи майже нікого. Нічого не кажучи, не дивлячись нікому у вічі, Гаррі пройшов усю вітальню й зайшов у двері до хлопчачих спалень.

Як він і сподівався, там на нього чекав Рон, що вдягнений сидів на ліжку з чотирма стовпчиками. Гаррі сів на своє, і якусь мить вони просто дивилися один на одного.

— Вони кажуть, що треба закривати школу, — повідомив Гаррі.

— Люпин припускав, що таке може бути, — відповів Рон. Запала тиша.

— І що? — ледь чутно запитав Рон, ніби боявся, що їх підслухають меблі. — Чи ви знайшли його? Здобули? Той… горокракс?

Гаррі заперечно похитав головою. Усе, що відбувалося коло того чорного озера, тепер здавалося якимось давнім жахіттям; невже це справді сталося всього кілька годин тому?

— Ви його не здобули? — пригнічено перепитав Рон. — Його там не було?

— Ні, — відповів Гаррі. — Хтось його вже забрав і залишив там підробку.

— Уже забрав?..

Не кажучи ні слова, Гаррі вийняв з кишені фальшивий медальйон, розкрив його й передав Ронові. Подробиці можна буде розповісти пізніше… сьогодні це не має значення… ніщо не має значення, окрім кінця, кінця їхньої намарної пригоди, кінця Дамблдорового життя…