Коли ми нарешті добулися до Бенареса, там мого супутника зустрів молодик десь одного зі мною віку. Мій знайомець попросив його знайти мені кімнату. Звали його Магендра, він викладав в університеті. Милий, добродушний, розумний чоловік, ми зразу пройнялися один до одного симпатією. Ввечері він повів мене покататися в човні по Гангу. Це було захопливе видовище: величава ріка, і місто, що збігає до самої води. У мене аж серце завмирало. Та вранці він показав мені щось ще краще: він зайшов по мене ще вдосвіта, і ми знов сіли в човен. І тоді я побачив таке, чого навіть уявити собі не міг. Я побачив, як тисячі й тисячі людей ішли до річки вчинити очисне омовіння й помолитися. Я бачив, як високий, худющий чоловік, із кучмою розкуйовдженого волосся та великою кошлатою бородою, в одній настегновій пов’язці, стояв, здійнявши догори довгі руки й закинувши назад голову, і голосно молився сонцеві, що сходило. Я не можу висловити, як це мене вразило. Я пробув у Бенаресі півроку і знову й знову ходив на світанні до Гангу поглянути на те дивовижне дійство. І ніяк не міг надивуватись. Ті люди вірили не впівсерця, не із застереженнями й сумнівами, а всім своїм єством.

Усі були дуже добрі до мене. Коли вони переконалися, що я приїхав не тигрів полювати, не щось продавати чи купувати, а тільки вчитися, то почали всіляко мені допомагати. Їм сподобалось, що я хочу вивчити гінді, й вони знайшли мені вчителів. Давали мені книжки. Ніколи не стомлювались відповідати на мої запитання… Ви знаєте що-небудь про індуїзм?

— Дуже мало.

— Думаю, він би вас зацікавив. Чи може бути щось грандіозніше за концепцію, що всесвіт не має ні початку, ні кінця, а знову й знову переходить від росту до рівноваги, від рівноваги до занепаду, він занепаду до розпаду, від розпаду до росту й так далі до безконечності?

— А яка, на думку індусів, мета цих безконечних перетворень?

— Мабуть, вони б відповіли, що така природа Абсолюту. Бачите, вони вважають, що призначення всього сущого в тому, щоб правити за стадію для покарання чи нагороди за діяння колишніх існувань душі.

— І це випливає з віри в переселення душ?

— У це вірять дві третини людства.

— Те, що в яку-небудь теорію вірить дуже багато людей, ще не є гарантія її істинності.

— Так, але це принаймні означає, що вона варта уваги. Християнство увібрало в себе чимало від неоплатонізму, воно могло б увібрати й цю ідею, одна ранньохристиянська секта навіть вірила в переселення душ, але її оголошено єретичною. Коли б не це, християни вірили б у переселення душ так само свято, як вірять у воскресіння Христа.