Светлый фон

Не встиг Ленґдон відповісти, як до нього підступив Оліветті.

— Містере Ленґдон, я радий, що з вами все гаразд. Пробачте за перехресні сигнали в архівах...

— Перехресні сигнали? — сердито перепитав Ленґдон. — Ви чудово знаєте, чорт забирай...

— Це я винний, — знічено сказав Рошер. — Я поняття не мав, що ви в архівах. Частина наших білих зон має спільну електромережу з цією будівлею. Ми розширили територію пошуків. Це я відімкнув електрику. Якби ж то я знав...

— Роберте, — сказала Вітторія, узявши його поранену долоню у свої й оглядаючи рану, — Папу отруїли. Ілюмінати його вбили.

Ленґдон чув, що вона говорить, але зміст її слів не доходили до його свідомості. Він був занадто виснажений і здатний у цю мить сприймати лише тепло її рук.

Камерарій витягнув з кишені шовкову хустинку і простягнув Ленґдонові, щоб той витер долоню. Він нічого не сказав. Здавалося, його зелені очі спалахнули новим вогнем.

— Роберте, ви сказали, що знаєте, де заплановано вбити наступного кардинала? — нагадала Вітторія.

Ленґдон захвилювався.

— Так, знаю. Це...

— Мовчіть! — перебив його Оліветті. — Містере Ленґдон, коли я попросив вас по рації не казати більше ані слова, на те була причина. — Він повернувся до гвардійців, що стояли поруч. — Пробачте нас, панове.

Солдати зникли за дверима офісу. Жодної образи. Тільки дисципліна.

Оліветті знову повернувся до тих, що залишилися.

— Хоч як мені боляче це казати, але убивство Папи було можливе тільки з допомогою когось у цих стінах. А це означає, що ми нікому не можемо довіряти. У тому числі нашим гвардійцям. — Було видно, як болісно йому вимовляти ці слова.

— Зрада усередині означає... — стривожився Рошер.

— Саме так, — підтвердив Оліветті. — Результатам вашого пошуку більше не можна вірити. Однак тут ми нічого не вдіємо. Мусите шукати далі.

У Рошера був такий вигляд, наче він хотів щось сказати, але потім передумав. Він мовчки пішов.

Камерарій глибоко зітхнув. Досі він не вимовив ані слова, і Ленґдон відчув у ньому якусь нову упевненість, так ніби він уже все вирішив.

— Командире? — Тон камерарія був холодний. — Я збираюся перервати конклав.

— Не раджу вам цього робити. — Оліветті похмуро закопилив губи. — У нас залишилося ще дві години й двадцять хвилин.