Їдучи в метро до станції «Житомирська», де зазвичай пересідала на маршрутку № 501, якою добиралася додому, Діана міркувала про те, як довести, що запис розмов у кабіні рейсу 1419 підроблено. Найпростіший спосіб — попросити Марселя Лакруа прислати аудіозапис розмови диспетчера, який орієнтував «ААРОН 44» під час приземлення, з пілотами літака, що розбився; після чого в будь-якій програмі, призначеній для опрацювання звукових файлів, порівняти фрази диспетчера з відповідними їм репліками, записаними цифровим фіксатором розмов. Різниця — звісно, якщо вона є, — проявиться миттєво.

Задум хороший, однак Діана усвідомлювала, що насправді він, швидше за все, безрезультатний. Накази диспетчера мало впливали на перебіг подій на момент катастрофи, а відтак, зловмисникам — хай ким вони виявляться — не було сенсу їх підробляти. Єдине, що справді мало значення, — це репліки пілотів, а от їх якраз порівнювати не було з чим.

Після тривалих роздумів Діана не придумала нічого кращого, ніж відшукати дружину Ротка, дати їй послухати голос чоловіка, зафіксований бортовим самописцем, і сподіватись, що жінка помітить щось незвичне у вигуках, словах чи тембрі голосу пілота. Діана розуміла, що в нинішній ситуації розмова з дружиною Радислава видасться непростою, що з її боку жорстоко примушувати нещасну жінку вслухатись у голос загиблого чоловіка, але усвідомлювала: дружина Ротка може бути єдиним, хто допоможе пояснити неув’язки в записі розмов пілотів.

Прийшовши додому, Діана ввімкнула комп’ютер і написала Марселю листа:

Від: «Діана Столяр» diana.stolyar@ukr.net

Дата: 20 лютого 2013 21:59

Кому: «Marcel Lacroix» m.lacroix@bea.aero

Тема: Запис розмов у диспетчерській

Привіт, Марселю!

Маю до тебе прохання. Щиро сподіваюсь, що останнє, і я більше тебе не турбуватиму.

Пригадуєш, першого дня, коли я прилетіла, у перервах між допитами ми з тобою слухали запис розмови між Бруно Пішо, диспетчером аеропорту Париж-Північ та пілотами «ААРОНа 44»? Можеш надіслати мені копію?

Дякую,

/D

Потім вона довго думала над тим, як роздобути контакти дружини Радислава Ротка. Попорпавшись у привезених із Франції документах, вона відшукала досьє Радислава, де, крім інформації про проходження атестаційних комісій, стан здоров’я і польотний досвід пілота, було вказано сімейні дані. Діана довідалась, що дружину Радислава звати Марина Ротко (вони одружені з 2001 року), й у них з Радиславом двоє дочок — Олена (2001 р. н.) і Ася (2006 р. н.). На тому все — жодної інформації про місце проживання чи контактний телефон Марини.

Діана могла знову написати Марселю — навіть якщо в нього немає контактів Марини, він, напевно, знає, де їх відшукати, — а проте вона сумнівалась, що після їхньої останньої розмови Марсель Лакруа захоче ділитись контактами хоч когось із сім’ї загиблого льотчика. Телефонний довідник також не допоможе: Ротків у Києві десятки.