Авер’янов кліпнув. Очі поволі, але неухильно, наливались кров’ю.

— Валяй.

— У мене є друзі-«есбешники».

— «Есбешники» — це…

— Співробітники Служби безпеки України, — пояснив Шафін. — Вони… — замовк, добираючи слова, — …скажімо так: вони вдячні мені за певні послуги, які я надавав, коли вів справи за межами України, і через це, коли виникає потреба, я маю право дещо просити навзаєм.

Григорій Авер’янов спохмурнів, над переніссям і бровами шкіра збрижилась, наче її тягнуло донизу невідомою силою. Шафін правив далі:

— Учора я попросив поставити на прослуховування мобільний телефон Діани Столяр.

Від гарного настрою не лишилось навіть сухого осаду: Авер’янов вишкірився. Звичне самовладання, послаблене дією міцного й пахучого односолодового віскі, покинуло його.

— Кого ще ти поставив на прослуховування? — зашипів він. — Мене? А може, Реву? — вишукана шахова партія перетворювалась на побоїще без правил, яке все більше виходило з-під контролю.

Дем’ян не змінився ні на обличчі, ні в голосі, почувши слова росіянина.

— Плюйка. Я попросив «есбешників» тиждень послухати Плюйка і Столяр, оскільки ти більше не контролюєш ситуацію. — (Слова Шафіна прозвучали відлунням власних думок Авер’янова, через що його перекосило ще дужче).

— Гнида, — хрипнув Григорій. — Що ти розповів тим телепням «есбешникам»? Ти ж мав їм якось пояснити! Ти сказав, що це стосується літака? — «А що, як він справді зловив на гачок і мене? Що, як…»

— Я просив не поспішати з коментарями. Ці, як ти висловився, телепні вже сьогодні виявили факти, які мене насторожили, Гришо, причому «насторожили» в цьому контексті — це дуже «слабко» сказано, — зненацька Шафін схопив келих із віскі, що стояв перед ним на столі, і відпив чималий ковток. Скривився, продовжив: — Учора ввечері Діана Столяр вирушила до Парижа. — (Очі Авер’янова поповзли на лоба; цього він не очікував). — Новина про смерть Радислава заскочила її на півдорозі — вона летіла з пересадкою через Лондон — їй залетефонував хтось із Франції, можливо, слідчий із ВЕА. Жінка не сіла на літак до Парижа, а сьогодні після обіду повернулась до Києва. За той час поки ти накачувався цим грьобаним пійлом, — Дем’ян кивнув на келих, з огидою відкопиливши губу, — вона домовилась про зустріч з Олексієм Рудиком.

— Він її хрещений, — бемкнув Авер’янов. Келих у руці затремтів.

— Мені начхати. Жінці потрібна була консультація щодо катастрофи «ААРОНа 44» в Парижі, про що вона сказала прямо. Вони з Рудиком зустрілись, але про що говорили, я не знаю. Ну, і насамкінець — щоб тобі життя медом не здавалося — вчора, поки Діана була в Лондоні, їй телефонував Анатолій Рева.