Гена скептично хмикнув:

— На цю хвилину гицає на моєму ліжку і ніяк не вгамується. Не хвилюйся: хворим він не виглядає. Може, хіба трохи гундосить. Просто я подумав, що ти мусиш знати.

— Так! Ти правильно зробив, що дав мені знати, — Діана продовжувала гризти губу. Вона домовилася з Мариною Ротко про зустріч о 19:00 і тепер не знала, як бути. Перенести? Діана сумнівалась, що дружина пілота захоче вислухати її завтра. Марина й так була не в захваті від її дзвінка і нав’язливих, мало не хамських, спроб влаштувати зустріч — Діані насилу вдалося переконати вдову побачитися з нею.

— І ще я думаю, що завтра йому не варто йти до садочка, — додав Геннадій.

— Це саме собою зрозуміло, — жінка перестала картати себе і прийняла рішення. — Гено, послухай, я поспішаю на дуже важливу зустріч, а тому не зможу зараз під’їхати. Мені страшенно соромно, але я справді не можу.

— Я не прошу тебе їхати до мене, — в голосі захурчала образа.

— Просто я мушу потрапити на цю зустріч. Розумієш? Це надзвичайно важливо. А потім…

— Не виправдовуйся, Діано. З голопуцьком усе гаразд. Я зателефонував батькові, він їде з роботи додому, дорогою зазирне до аптеки і купить «Нурофен», — Геннадій помовчав, а тоді доказав, відчеканюючи кожне слово: — З Данею все добре.

Діана вперлась лобом у стіну біля порога і заплющила очі, думаючи про те, що вона, мабуть, найгірша мама у світі.

— Ти впевнений?

— Абсолютно.

— Нагрій йому молока з медом.

— Я обіцяю тобі, що все буде гаразд.

— Краще пообіцяй, що негайно набереш мене, якщо температура підніметься вище за 38°!

— Слово честі. Їдь у своїх справах і ні про що не думай. Я впораюсь.

Діана вийшла за поріг, дістала ключі та, притримуючи телефон плечем, зачинила двері квартири.

— Як Артем? — вона вважала, що старшому буде важче адаптуватися в дитсадку, але, як виявилось, помилялася.

— Як завжди — прилип до компа, дивиться щось про динозаврів. Сьогодні вперше заговорив до виховательки, то вона ледь не надзюрила в штани від щастя. Якщо ти про температуру — то 36,6°. Намагаюсь, щоб він менше контактував з Данилом.

— А ти сам?.. — вона не закінчила запитання, але й не поставити його не могла. Діану пересмикнуло від думки про те, що Гена може накачатися пивом тоді, коли Даня потребує максимум уваги.

Геннадій відповів кволим голосом розкаяного грішника: