— Трохи пам’ятаю, — сказала Лізі, запитуючи себе, чи почує вона звуки тривоги, коли вони відкриють, що Аменда зникла. Мабуть, що ні. Вони не стануть лякати пацієнтів. Вона побачила невеликий розрив у вуличному русі й утиснула свій БМВ в нього, заробивши гучний сигнал від якогось нетерплячого водія, який мусив зменшити швидкість свого автомобіля миль на п’ять на годину, щоб пропустити її.

Аменда послала тому шоферові — який був напевне чоловіком, мав бейсбольну кепку на голові й давно не голився — подвійний непристойний знак, піднявши свої кулаки на рівень пліч і по черзі застромивши в кожен середнього пальця, при цьому вона навіть не розглянулася навкруги.

— Гарно в тебе виходить, — сказала Лізі. — Якогось дня вони тебе спіймають, зґвалтують і вб’ють.

Аменда подивилася на сестру хитрим оком.

— Цікаво це чути від тієї, яка й сама має рильце в пушку. — Потім, майже не зробивши паузи, щоб набрати у груди повітря, вона промовила: — А що сказав тобі Денді, коли ти повернулася того дня із пляжу Вайта? Не сумніваюся, то була якась дурниця.

— Він побачив, як я вийшла з того старого «понтіака» без кедів або сандалів на ногах, і сказав, що водити машину босяка у штаті Мен заборонено, — відповіла Лізі, скинувши коротким винуватим поглядом на свого великого пальця, який тиснув на акселератор.

У Аменди вихопився якийсь хрипкий звук. Лізі здалося, вона плаче або стримує сльози. Потім до неї дійшло, що Аменда захихотіла. Лізі й сама почала усміхатися, почасти тому, що побачила попереду знак повороту на Шосе 202, де вони зможуть вибратися з густого вуличного руху міста.

— Яким дурнем він був! — сказала Аменда, вставляючи слова між черговими вибухами хихотіння. — Яким чудовим старим дурнем! Денді Дейв Дебушер! Безмозкий йолоп. А знаєш, що він одного разу сказав мені?

— Ні. А що?

— Сплюнь, якщо хочеш знати.

Лізі натисла кнопку, щоб опустити шибку свого вікна, сплюнула й витерла свою ще трохи розпухлу спідню губу тильним боком долоні.

— То що він тобі сказав, Мендо?

— Сказав, що коли я цілуватиму хлопця з відкритим ротом, то завагітнію.

— Не може бути!

— Це правда, і я тобі ще дещо скажу.

— Що?

— Я переконана, він у це вірив!