Обидві зареготали.

XIII Лізі й Аменда (Між нами, сестрами)

XIII

Лізі й Аменда

(Між нами, сестрами)

1

1

Тепер, коли Аменда була з нею, Лізі до пуття не знала, що з нею робити. До самого Ґрінлона всі етапи здавалися їй очевидними, та коли вони вирушили до Касл Рока і грозові хмари стали грізно купчитися над Нью-Гемпширом, ніщо вже не здавалося їй очевидним. Адже вона щойно викрала сестру, яка перебувала в гіпотетичному ступорі, чи не з найкращої божевільні штату Мен, нехай простить їй Господь.

Аменда, проте, перебувала дуже далеко від божевільного стану; усі побоювання Лізі, що вона знову скотиться у свій ступор, швидко розвіялися. Аменда Дебушер давно не мала такого ясного розуму. Вислухавши розповідь про все, що відбулося між Лізі і Джимом «Заком» Дулеєм, вона сказала:

— Он як. Рукописи Скота, можливо, були для нього головним, коли він почав тобі допікати, але тепер його цікавиш насамперед ти, бо він псих, який тішиться, коли робить боляче жінкам. Як отой садист Рейдер у Вічиті.

Лізі кивнула головою. Він її не зґвалтував, але він і справді тішився, коли робив їй боляче. Але найбільшою несподіванкою для неї була чітка оцінка Амендою її ситуації, вона навіть порівняла її випадок із випадком Рейдера… чийого прізвища Лізі не змогла пригадати. Менда, звичайно, мала ту перевагу, що могла подивитися на це збоку, проте ясність її розуму вразила Лізі.

Попереду них був знак із написом КАСЛ РОК 15. Коли вони його проминали, сонце сховалося за кучугурами хмар. Коли Аменда знову заговорила, її голос звучав набагато спокійніше:

— Ти хочеш зробити це йому, перш ніж він зробить це тобі, так? Убити його й позбутися його тіла в тому іншому світі?

Попереду них загуркотів грім. Лізі чекала. «Виходить, між нами, сестрами, таємниць бути не може? — подумала вона. — Саме так ми й будемо мислити».

— Отже, Лізі? Думаю, нічого кращого ти не вигадаєш.

— Він поранив мене. Він знущався з мене. — Їй здалося, це звучить непереконливо, але якщо між нами, сестрами, неправди бути не може — а вона вважала, що не може, — тоді їй і не треба намагатися в чомусь переконати Аменду. — І тому я так скажу тобі, сестричко: коли наступного разу він захоче познущатися з мене, то вже більш ніколи він не знущатиметься ні з кого.

Аменда сиділа в машині, яка котила прямою дорогою, випростана, згорнувши руки під своїми худими грудьми. Нарешті вона сказала, майже сама до себе:

— Ти завжди була як сталевий прут у його хребті.

Лізі подивилася на неї, більш ніж здивована. Вона була шокована.