6

6

Лізі висловлює своє найгірше побоювання юному докторові Янцену, не встигши навіть подумати про те, що каже:

— Скот помре від цього, чи не так?

Янцен вагається, й вона одразу бачить, що, хоч він і дуже молодий, але він — не дитина.

— Я хочу, щоб ви з ним побачилися, — каже він після хвилини, яка здалася їй неймовірно довгою. — І хочу, щоб він побачив вас. Він при тямі, але це може тривати недовго. Ходіть за мною.

Янцен іде дуже швидко. Він зупиняється біля кімнати медперсоналу, і медбрат, який сидить там на чергуванні, підіймає очі від журналу, що він його читав — «Сучасна ґеріатрія». Янцен розмовляє з ним. Розмова відбувається на низьких тонах, але на цьому поверсі дуже тихо, й Лізі виразно чує три слова, які промовляє медбрат. Вони жахають її.

— Він її чекає, — каже медбрат.

У далекому кінці коридору вона бачить двоє зачинених дверей, а над ними напис:

Ізоляційна палата Олтона

Знайдіть медсестру, перед тим як увійти

Дотримуйтеся всіх заходів остороги

Задля вашої безпеки

Задля їхньої безпеки

Маска й рукавички можуть вам знадобитися

Ліворуч від дверей — зливальниця, де Янцен миє руки й наказує Лізі зробити те саме. На каталці, яка стоїть праворуч, лежать марлеві маски, рукавички з латексу в запечатаних пакетах, жовті торбинки з еластичного матеріалу, які вдягаються на черевики, в картонній коробці з написом НА ВСІ РОЗМІРИ, що надрукований збоку, й акуратний стосик зелених хірургічних халатів.

— Ізоляція, — каже вона. — О Йсусе, невже ви думаєте, мій чоловік підхопив клятущий вірус Андромеди?

Янцен вагається.