Лейтенант Вілсон погодився:

— Мабуть, так, мем. Сподіваюся, вони не будуть гнати з нами наввипередки, коли я розпочну зліт, — він знову розсміявся пустотливим, геть не дорослим сміхом.

Посадка тривала хвилину. По тому Вілсон підняв двері-трап і повернувся до кабіни. Чоловіки та Ліза розсілися в зручних шкіряних кріслах у салоні.

Стугін двигунів став густішим, корпус дрібно затремтів, і літак почав розворот, повертаючись назад на злітну смугу.

— Пристебніть ремені, злітаємо, — попередив по інтеркому Вілсон і розпочав розгін.

Ліза Торнтон визирнула в ілюмінатор і поглянула на зграйку малюків. Більшість була дошкільного віку. Хтось проводжав літак поглядом, дехто біг наздогін, щосили метеляючи босими ніжками, кілька старших хлопчаків жбурляли вслід лайнеру камені. Через секунду все зникло. Літак, гуркочучи, помчав уперед, а ще за півхвилини задер носа та легко відірвався від землі.

Ліза видихнула.

— Машини готові? — вона повернула голову наліво. — Джонні сидів поруч із нею.

— Так.

— А документи про дипломатич…

Блондин закотив очі:

— Усе добре, Ліззі! Заспокойся, — він зиркнув на годинник на руці. — У Чилі ще немає й першої. Ми все владнаємо та навіть устигнемо поспати, доки ті люди, які вкрали вантажівку, доберуться на гарматний постріл до чилійського кордону!

Ліза відвернулась і втупилася в ілюмінатор. «Gulfstream» наближався до хмар. Удалині від землі ті здавалися пухнастішими та білішими, схожими на мотки цукрової вати. Несподівано жінка зауважила, як повз фюзеляж промайнуло щось чорне. Раз, іще раз, потім знову. А тоді весь літак струснуло від потужного удару.

— Що це?! — Ліза інстинктивно затягла тугіше пасок і вчепилася пальцями в бильце крісла.

Із правого боку, від хвоста літака, долинули лячне металеве деренчання та ще серія звуків, що нагадували підсилене динаміками бухикання хворого на грип стариганя. КБУХ-КБУХ-КБУХ! За мить подібні звуки докотилися з лівого борту.

— Я не знаю! — Джонні оглянувся та дивився у хвостову частину салону.

Літак трясло. Ліза вихилилася з крісла та спробувала зазирнути до кабіни пілотів. Крізь прохід вона бачила праву руку Вілсона, що металася по панелі керування.

— Що сталося?

Пілоти не чули її. Жінка нахилилася в інший бік і прикипіла до ілюмінатора. C-37A має достатньо великі двигуни — їх видно з ілюмінаторів. Із жахом, від якого кров перетворювалася на лід, Ліза усвідомила, що під час кожного «КБУХ!» крізь лопаті вентилятора турбіни пробиваються сполохи червоно-чорного полум’я. «Чорт, це недобре, це недобре, чорт, це дуже недобре…» — вона дужче стиснула бильця та подумала, наскільки безглуздою виглядатиме смерть у країні, де протягом кількох тижнів триває фактично війна із психами.