— А мені торт дуже цікавий! — тішиться Піт. — Можна ще? Може, маленький шматочок?

Барбара бере на себе честь наділити його тортом, і «шматочок» виходить не такий уже маленький, але Піт не заперечує. Він відкушує і питає, як її справи.

— Чудово, — випереджає її Джером. — У неї хлопець завівся. Звати Деріс Невілл. Майбутня зірка баскетболу.

— Замовкни, Джероме, він мені не хлопець.

— А навідує точно як твій хлопець, — каже Джером. — Тобто щодня, відколи ти ногу зламала.

— Нам є про що поговорити, — з гідністю відказує Барбара.

Піт каже:

— А щодо Бабіно, так в адміністрації лікарні знайшли відео з камер спостереження, як він вночі, коли його жінку було вбито, прийшов до лікарні через чорний хід і перевдягнувся робітником. Може, з шафи шмотки поцупив. Виходить, через п’ятнадцять- двадцять хвилин перевдягається в те, в чому прийшов, — і йде зовсім.

— А інших відео нема? — питає Ходжес. — Із «Відра»?

— Та є щось, тільки там обличчя не видно, він бейсболку нап’яв, — і не видно, як він до Хартсфілда в палату заходить. Адвокат міг би щось із цього вивести, тільки ж Бабіно вже перед судом не постане.

— Та й усім по сараю, — підсумовує Ходжес.

— Точно. Міська поліція і поліція штату радо все повісила на нього. І Іззі рада, і я радий. І я міг би спитати — між нами, дівчатками, — чи там у лісі загинув сам Бабіно, тільки мені не дуже й хочеться це знати.

— А яку роль у цьому сценарії відіграє Бібліотечний Ел? — питає Ходжес.

— Та вже ніяку. — Піт відсуває тарілочку. — Елвін Брукс покінчив з собою вчора ввечері.

— О Боже, — каже Ходжес. — Під вартою?

— Так.

— А чому за ним не стежили? Після того всього?

— Та стежили, і ні в кого з затриманих нічого колюче-ріжучого не допускається, а він десь сховав кулькову ручку. Чи вартовий йому дав, чи інший затриманий. Він усі стіни й нари обписав буквами Z, і себе теж. Потім витяг металевий стрижень звідти і ним…

— Годі, — каже Барбара. У зимовому світлі, яке падає на них згори, вона дуже бліда. — Ми зрозуміли.