— Не переживай, ми спробуєм, — запевнив Очисько. Дерева за їхніми з Ейсом спинами затряслися, і крізь гілля, лаючись і витираючи воду, що заливала очі, продерлись Чарлі Гоґан і Вернів брат Біллі. Я відчув, як у живіт упала важка свинцева куля. Позаду Чарлі та Біллі вигулькнули Джек Маджет і Кудлатий Браковіч, і куля поважчала.

— А ось і всі ми, — вишкірився Ейс. — То ви просто…

— ВЕРН!!! — прогорлав Біллі Тесіо страшним звинувачувальним голосом. «Мій-суд-гряде-і-до-нього-вже-близько». І стиснув у кулаки руки, із яких скрапувала вода. — Підарас ти малий! Ти під ґанком сидів! Гадюченя!

Верн здригнувся і відступив.

Подальша тирада Чарлі Гоґана була в чомусь навіть поетичною.

— То ти малий пиздолиз, вуха розвішувать умієш, утирок йобаний? Я тобі заре так в’їбу, шо мама не впізнає!

— Серйозно? Ану давай! — раптом зарепетував Тедді. Очі за скельцями окулярів, покропленими дощем, люто спалахнули. — Ану, підходь, будем битися! Давайте, здоровидла!

Припрохувати Біллі та Чарлі вдруге не довелося. Вони посунули на нас разом, і Верн знову здригнувся. Поза сумнівом, у його уяві постали привиди Колишніх Побиттів і Прийдешніх теж. Він здригнувся… але залишився стояти на місці. Він був серед друзів, ми багато пройшли разом, і сюди приїхали не на двох тачках.

Але Ейс зупинив Біллі й Чарлі — просто торкнувшись кожного за плече.

— Так, пацанва, ану слухайте сюди. — Говорив Ейс дуже спокійно, так, наче ми й не стояли зараз під зливою, громом і блискавками. — Нас більше, ніж вас. Ми й самі більші. У вас є один шанс просто здиміти. Мені насрати, куди. Просто взяли руки в ноги і звалили.

Крисів брат загиготів, а Кудлатий поплескав Ейса по спині, схвалюючи його дотепність. Ну просто-таки Сід Сізар[150] із кримінальним ухилом.

— Бо він наш. — Й Ейс лагідно всміхнувся. Таку саму лагідну усмішку на його губах можна було уявити й за секунду до того, як він зламає свого кия об голову якогось безталанного босяка, котрий припустився жахливої помилки — заговорив до Ейса, коли той саме ладнався вдарити по кулях. — Ви підете — ми його заберем. Не підете — ми вам надаєм по шиї і все’дно його заберем. Плюс, — додав він, щоб позолотити бандитизм дрібкою справедливості, — його Чарлі й Біллі найшли, це їхня фішка.

— Вони від страху всралися! — випалив у відповідь Тедді. — Нам Верн казав! Вони засцяли так, шо їм у голові все помішалося! — Він скривив налякану зарюмсану гримасу, пародіюючи Чарлі Гоґана. «Ну нафіга ми ту тачку вчора свиснули! Нащо перлися на Бек-Гарлоу-роуд, зрізали той кут! Ой, Біллііі, шо нам тепер робити? Ой, Білліі, по-мойму, я в трусяки наклав! Ой, Біллііі…»