Старші хлопці насувалися суцільним фронтом. Їхнє взуття з плюскотом розтинало болото, що під час зливи стало однією великою грузькою калюжею. Тіло Рея Бравера затопленою діжкою лежало в нас під ногами. Я вже приготувався битися… і тут раптом Крис вистрелив із пістолета, якого він у батька з бюро цупонув.

БА-БАХ!

Господи, до чого ж то був прекрасний гуркіт! Чарлі Гоґана аж у повітря підкинуло. Ейс Мерил, котрий невідривно дивився на мене, сіпнувся й перевів погляд на Криса. Його рот знову роззявився й округлився від подиву. Очисько був геть причмелений.

— Слу, Крисе, це ж татів, — протягнув він. — Він із тебе шкуру спустить…

— Порівняно з тим, що буде тобі, це дрібниці. — Обличчя Криса страхітливо зблідло. Здавалося, хтось висмоктав із його тіла все життя і вдмухнув йому в очі. Вони горіли вогнем. — Ґорді правильно сказав: ви зграя дешевок. Верну з Біллі ця фішка нахрін не треба була. Інакше ми б сюди не пензлювали здалеку. Вони просто розтринділи про це, й Ейс Мерил помізкував за них. — Він перейшов на крик. — Але ви його не отримаєте, ясно вам?!

— Слухай сюди, — сказав Ейс. — Краще поклади пушку, поки ногу собі з неї не прострелив. Тобі не стане пороху й бабака з неї вбити. — Він знову рушив уперед із лагідною усмішкою. — Ти, мале вбоге обдристане чмо, у мене зжереш цей йобаний ствол.

— Ейсе, якщо ти зараз же не спинишся, я вистрелю. Богом клянуся.

— І в тююю-ряяягу підеш! — тихо проспівав Ейс, ні на мить не завагавшись. Усмішка не сходила з його лиця. Решта спостерігали за ним із жахом і захватом… так само, як ми з Тедді та Верном дивилися на Криса. Ейс Мерил був найтвердішим горішком на багато миль навкруги, і я сумнівався, що Крису вдасться взяти його на пушку. І що лишалося в підсумку? Ейс не думав, що дванадцятилітній шкет зможе в нього вистрелити. Я вважав, що він помиляється. Думав, що Крис вистрелить в Ейса ще до того, як Ейс встигне забрати в нього батьків пістолет. За ті кілька секунд, що лишалися на роздуми, у мені зміцніла впевненість, що зараз станеться щось погане. Таке погане, що в мене ще в житті такого не було. Може, убивство. І все через суперечку за те, кому має дістатися труп.

— Куди тобі, Ейсе? — тихо та з жалем у голосі спитав Крис. — У руку чи в ногу? Я вибирати не можу. Сам вибери.

Й Ейс зупинився.

27

27

Його обличчя витягнулося, і раптом на ньому я вгледів жах. Напевно, подіяли не так слова Криса, як його тон — у ньому вчувався справдешній жаль через те, що все так погано й от-от стане ще гірше. Якщо то був блеф, то найкращий з усіх, які я бачив. Решту старших хлопців він переконав на сто відсотків. Вони накуксилися так, наче хтось перед ними підніс сірника до феєрверка з коротким шнурком.