Тепер, повернувшись до своєї кімнати, йому зручно й затишно (якби лише не артрит), він відкидає думки про Джорджа Поттера і посилає виклик. Вдивляючись у темряву, очі Чарльза Бернсайда починають тривожно світитися.

— Ґорґ, — каже він, — Ґорґ, теелее. Дініт аббала. Самман Тенсі. Саман манта Ірма. Дініт аббала, Ґорґ. Дініт Рам Аббала. Ґорґ. Ґорґ, прийди. Служи, аббала. Знайди Тенсі. Знайди матір Ірми. Служи аббала, Ґорґ. Служи Багряному Королю.

Очі Берні заплющуються. Він засинає з посмішкою на обличчі. А під зморшкуватими повіками його очі й далі світяться, як затулені лампочки.

Нічний менеджер готелю «Нельсон» Морті Файн уже дрімав над журналом, коли Енді Рейлсбек увірвався і налякав його настільки сильно, що чоловік мало не гепнувся зі стільця. Його журнал із ляскотом упав на підлогу.

— Господи-Боже, Енді, мене ледь інфаркт не вхопив! — кричить Морті. — Ти хоча б постукав або прокашлявся, чорт забирай.

Енді не звертає уваги на це, і Морті бачить, що стариган білий як стіна. Можливо, це в нього стався інфаркт. Це буде не перший випадок у «Нельсоні».

— Ти маєш зателефонувати в поліцію, — каже Енді. — Вони жахливі. Святий Боже, Морті, найжахливіші фотографії, які я коли-небудь бачив… «полароїд»… і, о Боже, я думав, що він зараз повернеться… повернеться в будь-яку хвилину… але спершу я закляк, і я… я…

— Заспокойся, — каже схвильований Морті, — про що ти говориш?

Енді глибоко вдихає і помітно робить спробу опанувати себе.

— Ти бачив Поттера? — запитує він. — Типа з 314-го?

— Ні, — каже Морті, — він сьогодні увесь вечір провів у «Лаккі», мабуть, і досі там, п’є пиво, а можливо, ще й замовив гамбургер. Хоча як люди можуть там їсти, я не знаю. — Це очевидно нагадало йому про інший палац трупної отрути. — Ей, ти чув, що копи знайшли у «Смачно в Еда»? Тревон Ґордон був там неподалік і казав…

— Яка різниця. — Енді сідає на стілець з іншого боку стійки і дивиться на Морті вологими переляканими очима. — Подзвони в поліцію. Негайно. Скажи їм, що Рибак — це чоловік на ім’я Джордж Поттер, і він живе на четвертому поверсі готелю «Нельсон». — На обличчі Енді з’являється сувора гримаса, а тоді вона знову зникає: — Прямо по коридору від вашого покірного слуги.

— Поттер? Ти мариш, Енді? Цей тип усього лише будівельник на пенсії. Він і мухи б не образив.

— Не знаю, як щодо мух, але він по-диявольськи образив маленьких дітей. Я бачив фотографії «полароїд», які він робив із них. Вони в шафі. Це найгірше, що мені коли-небудь доводилося бачити.