— Приблизно кожні п’ять років рок-н-рольна пісня з’являється невідомо звідки, — говорить Генрі йому по телефону, і Джек більше ніж переконаний, що відчуває в голосі свого друга нотки Щура. — Це чудова рок-н-рольна пісня.

— Якщо ти так кажеш… — Джек відповідає із сумнівом у голосі. Для нього найкраща рок-н-рольна пісня — «Крутихвістка Сью» Діон.

У будинку номер 16, що по вулиці Робін Гуд Лейн (невеличкому, затишному, як Кейп-Код), Фред Маршалл стає навкарачки і, зодягнувши пару зелених гумових рукавиць, миє підлогу. Бейсбольна кепка Тая досі в нього на голові, і він плаче.

У трейлерному парку «Холідей» ворон Ґорґ крапає отруту у вуха Тенсі Френо.

У міцному цегляному будинку на Герман-стрит, у якому живе Дейл Ґілбертсон із красунею дружиною і не менш красивим Девідом, господар готується повернутися в офіс. Його рухи трохи сповільнені: дві порції пирога з куркою і хлібний пудинг таки даються взнаки. Коли дзвонить телефон, він не лякається. Врешті-решт, у нього ж було те передчуття. Телефонує Деббі Андерсон; досить одного її слова, і він розуміє, що щось сталося.

Він слухає, киває, ставить відповідні запитання. Його дружина стоїть у дверях кухні, дивиться на нього занепокоєними очима. Дейл нахиляється і щось записує в блокнот, що лежить поруч із телефоном. Сара підходить і читає два імені: Енді Рейлсбек і М. Файн.

— Рейлсбек досі на лінії? — запитує він.

— Так, у режимі очікування…

— Зв’яжи мене.

— Дейле, я не впевнена, чи я вмію це робити. — Деббі схвильована, що зовсім їй не притаманно.

Дейл на мить заплющує очі та згадує, що це не її звичайна робота.

— Ерні ще немає?

— Ні.

— Хто є?

— Боббі Дюлак… і Діт, мабуть, у душі…

— З’єднай з Боббі, — каже Дейл і зітхає з полегшенням, коли Боббі швидко і безперешкодно з’єднує його з Енді Рейлсбеком в офісі Морті Файна.

Ці чоловіки обоє побували вже нагорі, у 314-му номері. Морті було достатньо одного погляду на фото, розкидані на дні шафи Джорджа Поттера. Тепер він і сам сидить такий же блідий, як і Енді, а можливо, ще блідіший. Біля поліційної дільниці на автостоянці зустрілися Ерні Теріолт і Реджинальд Док Амберсон. Док щойно приїхав на своєму старенькому (але в прекрасному стані) «Гарлеї Фет Бою». Вони щиро вітаються в тумані. Ерні Теріолт — можна сказати, ще один коп, але розслабтеся — це вже останній, з ким нам доведеться познайомитися (ну, ще буде агент ФБР, але ще рано тим перейматись; він зараз у Медісоні, і він дурник.)

Ерні — порядний шістдесятип’ятирічний чоловік, який уже майже дванадцять років як перейшов на півставки служби в поліції та який, до речі, разів у чотири кращий коп, ніж Арнольду Грабовському судилося коли-небудь стати. Він доповнює свою пенсію нічними чергуваннями у відділку поліції Френч Лендінґа (він усе одно не може добре спати через болі в простаті) і підробляє приватним охоронцем в Першому Вісконсинському Банку по п’ятницях — тоді, коли туди приходять люди з «Веллс Фарґо» о чотирнадцятій, а люди з «Брінкс» о шістнадцятій.