— Автомайстерня?

— Здається, так.

— Дивне місце для сараю, — сказала Майя.

— Ані автоматичних платежів кредиткою, ані паперових рахунків. Він платить тому типу готівкою.

«Щоб ніде не було записів», — подумала Майя.

— Тож Дуґласс, здається, пропустив останній платіж, — сказав Корі. — Тому Джуліан Рубінштейн написав йому листа, щоб нагадати. Дуже дружнім тоном, типу: «Привіт, Томе, давно не бачилися, щось ти не заплатив», таке.

Майя стиснула кермо міцніше. Це вже було на щось подібне.

— Маєте план?

Корі показав їй спортивну сумку.

— Лижні маски, два ліхтарики, ножиці для ланцюгів.

— Можна просто попросити його дружину впустити нас.

— Якщо вона має на це право, — сказав він. — А що, як вона відмовить?

Корі мав рацію.

— Є ще дещо, Майє.

Його тон їй не сподобався.

— Я не брехав, але ви зрозумійте. Я мав перевірити вас.

— Ага, — сказала Майя.

Вони зупинилися на червоне світло. Вона повернулася до Корі й чекала, що ж він скаже далі.

— Я не все вам розповів.

— То розповідайте зараз, — сказала вона.