Розділ 26

Розділ 26

Коли Майя повернулася до своєї машини, якийсь час вона просто дивилася вперед, крізь лобове скло. Їй так сильно хотілось схилити голову й розплакатися. Але часу на це не було. Вона глянула на телефон. Ще два дзвінки зі «Шкіри й мережива». Мабуть, вони там у відчаї. Майя вирішила порушити протокол, передзвонила й попросила покликати Лулу.

— Чим можу допомогти? — спитала Лулу.

— Годі всього цього шпигунства. Я у Філадельфії.

— Одна з наших найкращих дівчат захворіла, тож можемо сьогодні взяти вас. Якщо ця робота вам потрібна, негайно приїздіть.

Майя закотила очі.

— Скоро буду.

Погуглила зі смартфона Крістофера Свейна, який був капітаном футбольної команди й знаходився тієї ночі на яхті. Він працював у Мангеттені на компанію з дотепною назвою «Нерухомість Свейна». Його родина мала чималі землі у всіх п’яти районах Мангеттена. Чудово. Треба розібратися ще з одним надмірним багатством. На сторінці учнів Франкліна Біддла вона знайшла його електронну адресу й відправила йому коротеньке повідомлення:

«Мене звати Майя Буркетт. Моїм чоловіком був Джо. Нам терміново треба поговорити. Будь ласка, зв’яжіться зі мною, щойно буде можливість».

І додала всю контактну інформацію.

За дві години Майя під’їхала до «Шкіри й мережива» й припаркувалася на місці для співробітників. Щойно зібралася вийти з машини, як відчинилися пасажирські двері, Корі прослизнув усередину й зігнувся.

— Поїхали, — прошепотів він.

Майя не вагалася. Перемкнула на задній хід і зникла зі стоянки за кілька секунд.

— Що сталося? — спитала вона, коли вони виїхали на дорогу.

— Треба покататися.

— Куди?

Корі дав їй адресу в Лівінгстоні, за десятим шосе.

— Лівінгстон, — промовила Майя. — Припускаю, що це якось пов’язано з Томом Дуґлассом?