Вік кивнув. Від такої картинки йому стало зле.

Мейсен, здавалося, розсердився на Баннермена, можливо, тому, що йому самому такий варіант не спав на думку.

— Повторюю: з якою метою?

Баннермен похитав головою. Вік і сам не міг придумати жодної причини, навіщо Кемпові міг знадобитися автомобіль Донни.

Мейсен запалив «Pall Mall», закашлявся і роззирнувся в пошуках попільнички.

— Перепрошую, — мовив Вік, знову відчуваючи себе актором, кимось зовсім стороннім, хто промовляє написаний для нього текст. — Дві попільнички, що стояли тут, розбиті. Піду принесу з кухні.

Мейсен вийшов разом з ним і взяв попільничку.

— Вийдемо на ґанок, ви не проти? — запропонував він. — Сьогодні буде справжнє пекло. Люблю липень, але коли температура ще цивілізована.

— Ходімо, — байдуже погодився Вік.

Коли вони виходили, Вік кинув оком на термометр-барометр на стіні — подарунок Донни на минуле Різдво. Було вже сімдесят три градуси[80]. Стрілка барометра непорушно застигла на секторі з позначкою «СОНЯЧНО».

— Що ж, думаймо далі, — заговорив Мейсен. — Питання мене захопило. Маємо жінку з дитиною. Чоловік поїхав у відрядження. Щоб пересуватися без проблем, їй потрібен автомобіль. Навіть до центру цілих півмилі, і повертатися треба весь час під гору. Тож коли припустити, що Кемп захопив її тут, машина була б на місці. Підійдімо з іншого боку: Кемп приїжджає і громить будинок, але все ще продовжує казитися. Він бачить їх десь у місті й захоплює там. Тоді авто залишилося б на тому ж місці. Скажімо, на головній вулиці або на паркінгу торговельного центру.

— Хіба вночі його ніхто б не помітив? — заперечив Вік.

— Мабуть, так, — погодився Мейсен. — Містере Трентон, ви гадаєте, вона могла залишити його десь сама?

Тут Вік згадав: голка карбюратора.

— Здається, вам прийшло осяяння, — зауважив Мейсен.

— Не просто осяяння, а ціла блискавка. Автомобіля тут немає, тому що він у Саус-Перісі, в сервісному центрі «Форда». Проблеми з карбюратором. Голка постійно заїдала. Ми говорили про це телефоном у понеділок. Поламка її дуже дратувала й засмучувала. Я збирався домовитися про ремонт із тутешнім механіком, але забув, тому що…

Вік затнувся, пригадавши причину.

— Ви забули домовитися з кимось у місті, тож вона поїхала до Саус-Періса?

— Так. Мабуть, так воно й було.

Вік зараз не міг пригадати точно, що конкретно вони говорили, але пам’ятав, що Донна боялася, щоб «пінто» не заглух по дорозі на ремонт.