— Ну що там? — спитав Бретт.

— Ти мав рацію. Тато не просив Альву його годувати.

Побачивши розчарування і стурбованість на обличчі сина, Чаріті додала:

— Але він піде подивитися, як там Куджо, ще вранці, як тільки догляне курей. Цього разу я залишила номер телефону. Він сказав, що точно зателефонує.

— Дякую, мамо.

Голлі покликала Джима нагору вдягатись, і він потупотів геть.

— Хочеш зі мною, Бретте?

Бретт посміхнувся.

— Я зачекаю тебе, нападнику ти наш.

— Домовились.

Джим вибіг геть і затрубив:

— Мамо, Бретт сказав, що буде мене чекати! Він почекає, поки я вдягнусь.

Слонячий тупіт по східцях.

— Хороший малий, — ніби між іншим зауважив Бретт.

— Я подумала, що ми могли б повернутися додому раніше, — сказала Чаріті, — якщо ти не заперечуєш.

Обличчя Бретта проясніло, і, незважаючи на всі прийняті рішення, Чаріті стало від цього трохи сумно.

— Коли? — поцікавився Бретт.

— Як щодо завтра?

Вона збиралася сказати «в п’ятницю».

— Чудово, але… — він пильно глянув на неї. — Мамо, а ти вже нагостювалася? Я хочу сказати, вона ж твоя сестра.